Старий Карантин
Стари́й Каранти́́н (крим. Eski Karantin, також Амбелакі) — місцевість Керчі, Україна, що лежить на заході міста, колишнє село.
| Старий Карантин Керч | ||||
| Загальна інформація | ||||
|---|---|---|---|---|
| Координати: 45°18′04″ пн. ш. 36°26′30″ сх. д. / 45.3012° пн. ш. 36.4417° сх. д. | ||||
| Країна |
 Україна | |||
| Район | Керченський район | |||
| Карта | ||||
  Старий Карантин Старий Карантин (Керч) | ||||
Історія
ред.Вперше в доступних джерелах селище зустрічається на карті 1836, на якій на хуторі Старий Карантин показано 35 дворів[1]. Відповідно до «Списку населених місць Таврійської губернії за даними 1864 року», складеного за результатами VIII ревізії 1864 року, Амбелакі (Старий Карантин) — «урочище міського відомства при затоці Керч-Єнікальської протоки» з 7 дворами, 129 жителями[2].
Відповідно до Списку населених пунктів Кримської АРСР за Всесоюзним переписом 17 грудня 1926 року, у селі Старий Карантин було 263 двори, з нїх 104 селянських, 1157 осіб населення, 903 українці, 228 росіян, 9 болгар, 6 греків, 4 вірмени, 4 латиші, 1 єврей, 1 німець, 1 записаний у графі «інші», діяла російська школа I ступеня (п'ятирічка)[3].
Постановою ВЦВК «Про реорганізацію мережі районів Кримської АРСР» від 30 жовтня 1930 року село включили до складу Керчі[4].
Література
ред.- [1] / Под ред. Г. Н. Гржибовской. — Симферополь : Таврия-Плюс, 1999. — 464 с. — ISBN 966-7503-22-4. Архівовано з джерела 4 березня 2016
Посилання
ред.Примітки
ред.- ↑ Топографическая карта полуострова Крыма : со съёмки полк. Бетева 1835-1840 г. – Российская Национальная Библиотека – Vivaldi. web.archive.org. 9 квітня 2021. Процитовано 22 липня 2024.
- ↑ ИнфоРост, Н. П. ГПИБ | Вып. 41 : Таврическая губерния. - 1865. elib.shpl.ru. Процитовано 22 липня 2024.
- ↑ управление, Крымское центральное статистическое, Список населенных пунктов Крымской АССР по всесоюзной переписи 17 декабря 1926 года (PDF), процитовано 22 липня 2024
- ↑ Постановление ВЦИК РСФСР от 30.10.1930 о реорганизации сети районов Крымской АССР — Викитека. ru.wikisource.org (рос.). Процитовано 22 липня 2024.