Вікіпедія

Старий Боб

Стари́й Боб, також Стари́й Ро́бін (Старина́ Боб, Старина́ Ро́бін, Олд Боб, Олд Ро́бін; англ. Old Bob, Old Robin; бл. 1849 — ?) — їздовий кінь, що належав майбутньому президенту США Аврааму Лінкольну. Після вбивства Лінкольна брав участь у його похоронах[en]. Точна доля та дата смерті Старого Боба невідомі; 1860 року Лінкольн продав його ломовому візнику Джону Флінну (англ. John Flynn).

Старий Боб
Вид Equus ferus
Стать самець
Народження 1849
Смерть 4 травня 1865(1865-05-04)

Ім'я ред.

Існує певна плутанина щодо того, чи було прізвисько жеребця «Старий Боб» чи «Старий Робін», хоча в тематичних джерелах, як правило, найчастіше згадується ім'я «Старий Боб». Дослідники вважають, що сам Лінкольн називав коня «Старим Бобом», щоб відрізнити його ім'я від імені власного сина — Роберта Тодда Лінкольна («юного Боба»)[1][2].

Ранні роки ред.

Лінкольн придбав Старого Боба, працюючи адвокатом у Спрингфілді штату Іллінойс, і використовував його як їздового коня для подорожей містами округи до яких не було залізниці[2]. Старий Боб замінив колишнього коня Лінкольна, Старого Бака (англ. Old Buck), що став занадто старим для постійної роботи. Старого Боба тримали в коморі за будинком Лінкольна разом з іншим жеребцем, який належав Лінкольну, — Старим Томом (англ. Old Tom)[3].

Після виборів 1860 року, які принесли Лінкольну посаду президента США, і до свого переїзду до Вашингтона Лінкольн продав Старого Боба Джону Флінну, спрингфілдському ломовому візнику[4].

До 1865 року Старий Боб був переведений на випас, але 4 квітня того ж року був знову призваний на службу для участі в спрингфілдському параді на честь капітуляції столиці Конфедеративних штатів Америки Ричмонда. З цієї нагоди коня накрили червоно-біло-синьою попоною[3].

Похорон Лінкольна. Пізні роки ред.

 
Старий Боб на похоронах Авраама Лінкольна. 1865

Після вбивства Авраама Лінкольна 14 квітня 1865 року Старого Боба повторно повернули з відставки. На похоронній церемонії в Спрингфілді 4 травня Старий Боб був накритий жалобною чорною попоною зі сріблястою бахромою та вензелями. Жеребця, чиє місце в процесії було одразу за катафалком — перед каретою з сином Лінкольна Робертом Тоддом, — вів під вуздечки Генрі Браун[en] , африканський методистський єпископальний священик та друг сім'ї Лінкольнів[5].

Свідки говорили, що Роберт Тодд Лінкольн і Старий Боб були єдиними членами сім'ї Лінкольна, які були присутні на його похороні[3] [К 1].

За деякими відомостями, після церемонії Старого Боба кілька разів намагалися перекупити організаторів вуличних вистав, які бажали виставити його на платний показ, але Джон Флін відхилив усі пропозиції про продаж. Де і як Старий Боб закінчив свої дні, невідомо[3].

Пам'ять ред.

 
Статуя Авраама Лінкольна зі Старим Бобом у котеджі президента Лінкольна у Солдатському Будинку. 2008

2008 року в котеджі президента Лінкольна в Солдатському будинку у Вашингтоні було встановлено статую роботи Айвена Шварца (англ. Ivan Schwartz), Стюарта Вільямсона (англ. Stuart Williamson) та Джівуна Че (англ. Jiwoong Cheh), що зображує Лінкольна з американським рисаком, оседланим для верхової їзди. При створенні статуї скульптори ретельно вивчили всі нью-йоркські кінні пам'ятники XIX століття та світлини Старого Боба, що збереглися[7][8].

2015 року, у 150-ті роковини від дня смерті Лінкольна, у Спрингфілді було створено реконструкцію його похоронного кортежу. Образ Старого Боба відтворила Глорі (англ. Glory) — кінь, що зображував президентського жеребця у фільмі «Лінкольн» (2012) з Денієлом Дей-Льюїсом у головній ролі[9]. У тому ж році видавництво Bunker Hill Publishing випустило дитячу книгу Труді Крішер[en] (англ. Trudy Krisher) «Ніжне прощання: історія старого Ейба та Старого Боба» (англ. An Affectionate Farewell: The Story of Old Abe and Old Bob)[10][11].

Див. також ред.

Коментарі ред.

  1. ↑ Після вбивства Лінкольна у його дружини Мері стався істеричний напад. Не маючи змоги брати участь у похоронній церемонії, вона залишалася в Білому домі з молодшим сином Томасом до кінця траурного обряду.[6].

Примітки ред.

  1. ↑ Wynalda, Stephen. 366 Days in Abraham Lincoln’s Presidency : The Private, Political, and Military Decisions of America’s Greatest President. — Skyhorse Publishing, 2010. — P. 25. — ISBN 978-1602399945.
  2. ↑ а б Armistead, Gene. Horses and Mules in the Civil War. — McFarland, 2013. — P. 158. — ISBN 978-1476602370.
  3. ↑ а б в г Algeo, Matthew. Abe & Fido : Lincoln’s Love of Animals and the Touching Story of His Favorite Canine Companion. — Chicago Review Press, 2015. — ISBN 978-1556523830.
  4. ↑ Mansch, Larry. Abraham Lincoln, President-Elect : The Four Critical Months from Election to Inauguration. — McFarland, 2005. — P. 124. — ISBN 0786431024.
  5. ↑ Steers, Edward. Blood on the Moon : The Assassination of Abraham Lincoln. — University Press of Kentucky, 2005. — P. 290. — ISBN 0813191513.
  6. ↑ Wead, Doug. All the Presidents’ Children. — Simon & Schuster, 2004. — P. 92—95.
  7. ↑ Honest Abe and Old Bob. The Washington Times. 17 серпня 2008. Процитовано 25 квітня 2023.
  8. ↑ Bronze statue of Abraham Lincoln and his horse at the Lincoln Summer Home located on the grounds of the Armed Forces Retirement Home in northwest Washington, D.C. Prints and Photographs Online Catalog. Library of Congress. Процитовано 25 квітня 2023.
  9. ↑ Illinois will relive Lincoln’s assassination and funeral. Los Angeles Times. 10 квітня 2015. Процитовано 25 квітня 2023.
  10. ↑ An Affectionate Farewell: The Story of Old Abe and Old Bob. Publishers Weekly. Процитовано 25 квітня 2023.
  11. ↑ Dettro, Chris (10 квітня 2015). Events abound leading up to Lincoln funeral re-enactment. State Journal-Register. Процитовано 25 квітня 2023.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Старий_Боб&oldid=40640566