Відкрити головне меню

Станіслав Одровонж (жарнувський каштелян)

Станіслав Одровонж (пол. Stanisław Odrowąż; пом. 1542/1543) — польський шляхтич, урядник, дипломат Королівства Польського.

ЖиттєписРедагувати

Підписувався «Станіслав зі Спрови». Син віслицького каштеляна Евстахія Одровонжа та його дружини — Уршулі, доньки любельського воєводи Кшеслава з Курозвенк.

Разом з братом Яном (сандомирським хорунжим) по смерті батька стали старостами опочинськими. Після смерті брата з 1515 року став єдиним (1533 року — дожиттєвим) старостою опочинським. Замок у Завихості король викупив у братів 1507 року.

У 1509 році був жарнувським каштеляном. У травні 1525 був призначений послом до Порти для укладення 6-ти (або хоча б 3-х) річного миру, зняття з короля підозр щодо намірів взяття Кілії, Білгороду, які поширив молдавський господар Штефан V. 1526-го став бецьким каштеляном. 6 січня 1530 був у складі посольства Сенату, яке вітало новообраного короля Сигізмунда ІІ Августа. 1533-го отримав щорічну пенсію 50 гривень з державної скарбниці. 25 жовтня 1535 року після Станіслава Одровонжа став белзьким воєводою. Перед 6 вересня 1537 став руським воєводою. У 1538—1539 роках був одним з комісарів короля для владнання питання викупу королевою Боною Самбірського староства у подільського воєводи Станіслава Одровонжа, був прихильником Бони. Ставши белзьким воєводою, отримав село Коханівку на його території. Мав двір у Кракові, відданий до використання дім на передмісті Пйотркува.

Помер між 9 вересня 1542 і 11 березня 1543.

Сім'яРедагувати

Дружину — доньку краківського райця Єжи Морштина Ядвігу — зашлюбив перед 22 березня 1511. Дала йому 10000 золотих віна, померла по 1531. Мали сина Станіслава, який підписувався «Одровонж зі Спрови», 1539 року навчався у Падуї. Помер 1554 року без нащадків, був останнім у роді Одровонжів. Станіслав Гурскі характеризував його як жадібного (хапливого) до грошей, без власної позиції та авторитету гуляку.

ДжерелаРедагувати

  • Dworzaczek W. Odrowąż Stanisław ze Sprowy h. Odrowąż (zm.1542/3) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1978. — T. ХХІІІ/3, zeszyt 98. — S. 555—556. (пол.)
  • Prszyboś K. (opracował). Urzednicy wojewodztwa ruskiego XIV—XVIII ww. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — S. 372. (пол.)

ПосиланняРедагувати