Станіслав Лянцкоронський (маршалок)

Станіслав Лянцкоронський «Маршалкович» з Бжезя, Лянцкорони і Влодзіслава (д/н — 1489) — державний та військовий діяч, дипломат королівства Польського.

Станіслав Лянцкоронський
Stanisław Lanckoroński
ПрізвиськоМаршалкович
Народивсяневідомо
Помер1489, 1488 або не раніше 18 березня 1489 Редагувати інформацію у Вікіданих
ПідданствоКоролівство Польське
Національністьполяк
Діяльністьдипломат Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадамаршалок надвірний коронний
Термін1477–1489 роки
ПопередникПйотр Курозвенцький
НаступникРафал Лещинський
Конфесіякатолицтво
РідЛянцкоронські
БатькоМиколай Лянцкоронський
МатиФеліція Ліс
У шлюбі зАнна Курозвенцька
Діти4 сини
Герб
Герб

Життєпис

ред.

Походив зі знатного польського роду Лянцкоронських гербу Задора. Старший син Миколая Лянцкоронського, старости сандецького, віслицького і корчинського, та Феліції Ліс. Здобув гарну освіту. Одружився з представницею роду Курозвецьких.

У 1468 році був у складі польської делегації до Їржі, короля Богемії, з метою домовитися про спадкування трону цього королівства Владиславом Ягеллончиком. На дяку за успішні перемовини отримав значні статки у Малій Польщі. У 1471—1474 роках брав участь у військових діях короля Владислава II проти Матвія Корвина в Сілезії та Моравії, які останній захопив, претендуючи на богемську корону.

У 1475 році призначається кухмістером великим коронним. Того ж року супроводжував принцесу Ядвігу до двору ландсугт-баварського герцога Георга. Брав участь у їх пишному весіллі. 1477 року призначено маршалком надвірним коронним. У 1478 році разом з Яном Длугошем очолював посольство до Угорщини, де уклав мирний договір між Владиславом II і Матвієм Корвином.

Наприкінці життя став одним із найзаможніших магнатів Польщі. Помер у 1489 році.

Родина

ред.

Дружина — Анна Курозвенцька.

Діти:

Джерела

ред.
  • Paprocki ȼ. Herby rycerstwa polskiego / ȼ. Paprocki. – Krakow : wyd. K. J. Turowskiego, 1858. – 1895 s
  • Feliks Kiryk: Stanisław Lanckoroński. [W:] Polski Słownik Biograficzny. T. XVI. 1971, s. 450—451.