Миколай Лянцкоронський (маршалок)
Миколай Лянцкоронський із Бжезя (пол. Mikołaj Lanckoroński z Brzezia; д/н — 1462) — державний і військовий діяч, урядник королівства Польського.
| Миколай Лянцкоронський | |
|---|---|
| Помер | 1462 або не раніше 8 липня 1461 і не пізніше 9 березня 1462 |
| Країна |
 Королівство Польське |
| Посада | великий маршалок коронний[1], маршалок надвірний коронний[2], староста сондецькийd, підстолій краківськийd, Новокорчинський старостаd і староста вісьліцькийd |
| Рід | Лянцкоронські |
| Батько | Збіґнєв з Бжезя |
| Діти | Лянцкоронський Станіслав |
Життєпис ред.
Представник польського шляхетського роду Лянцкоронських гербу Задора. Син Збіґнєва з Бжезя та Ганни. З 1422 року став підписуватися «з Лянцкорони». 1425 року після смерті батька спільно володів родинними володіннями зі зведеним братом Яном. Близько 1426 року оженився на представниці шляхетського роду Ліс.
Був надійним соратником короля Владислава II Ягайла. У 1428 році брав участь у поході великого князя Литовського Вітовта на Новгород. 1432 року призначено маршалком надворним коронним (до 1434 року). Після смерті короля у 1434 році він приєднався до гуситського табору Спитка III Мельштинського.
У 1435—1440 роках був краківським підстолієм, а у 1436—1439 роках — сандецьким старостою, у 1436—1440 роках — новокорчинським старостою. Водночас у 1438 році разом із братом Яном отримав Качковиці від роду Ханек[джерело?] в обмін на виторг із фольварку. 1439 року отримав Віслицьке староство і став тенутарієм (орендарем) королівського володіння Добчицька. Того ж року в Новокорчині підписав акт конфедерації Спитка, що утвориласяна противагу антигуситської конфедерації краківського єпископа Збігнева Олесницького. 6 травня конфедерація розпалася після загибелі Спитека в битві під Ґротниками.
1440 року призначений великим маршалком коронним (до 1461 року). У 1443 році розділив із братом дідичині володіння. Миколай отримав Бжезю із селами, замок і місто Лянцкорона з двома передмістями і двома млинами, а також сусідні села Іздебник, Бєртолтовіце, Рудник, Суліковіце, Ясениця, Гербортовіце, Тшебуня, Пальча, Захежувка, Скавінкі, Маків, Ющин, Койшувка, Яховка та Бєнькувка. У 1444 р. в результаті перерозподілу власності між братами Миколай отримав до замки та міста Лянцкорона та Добчиці з селами та Бжезю із селами, половину коштів від Кошиць Угорських.
Помер до березня 1462 року.
Родина ред.
Дружина — Феліція Лис. Діти:
- Станіслав (пом. 1489), маршалок надвірний коронний,
- Ян (пом. після 1492),
- Ядвіга, дружина Йордана з Закліжина.
Джерела ред.
- «Herbarz Polski» Adama Bonieckiego. — T. XIII. — S. 331. (пол.)
- Polski Słownik Biograficzny. — T. XVI. — S. 446. (пол.)
- ↑ Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 79. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
- ↑ Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 84. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X