Відкрити головне меню

Станіслав з Вижиць Вижицький гербу Восьмиріг (пол. Stanisław Wyżycki; 1613/1614 — 5 червня 1680) — польський шляхтич, військовик, урядник Речі Посполитої. Родове прізвище — від поселення Вижице у Краківському воєводстві Корони. Представник роду Вижицьких, дід Миколая Вижицького — львівського архиєпископа РКЦ.

Станіслав Вижицький
Помер 5 червня 1680(1680-06-05)
Громадянство
(підданство)
Flaga Rzeczypospolitej Obojga Narodow ogolna.svg Річ Посполита
Посада депутат Сейму Речі Посполитої[d], Polish elector[d], Q65720833? і Q66201282?
Пам'ятна таблиця, епітафія на фасаді костелу бернардинів, Львів

Зміст

БіографіяРедагувати

Син Станіслава Вижицького (полковник королівський, староста тимбаркський) та його дружини — подільської воєводички Жабокліцької (доньки Нікодема).

Посол сеймів Речі Посполитої 1676, 78 років. Посади, звання: підчаший новогрудський, хорунжий київський, вонвельницький, полковник Й. К. М. Таборівський староста Марек Ґдешинський після поверення 1651 року з полону в Криму продав С. Вижицькому маєток Таборів.[1]

Був похований у костелі бернардинців Львова. Дружина — Кристина Завіховська, донька — дружина крем'янецького підкоморія Цетнера, сини:

  • Юзеф — перший чоловік княгині Констанції[2] Четвертинської
  • Миколай — секретар короля, ксьондз, холмський латинський єпископ
  • Ян — хорунжий київський, староста брацлавський, батько львівського архиєпископа Миколая Вижицького.

Пам'ятна таблиця, епітафія на фасаді костелу бернардинів ЛьвоваРедагувати

На стіні храму вирізьблений рельєф з вояком, котрий стоїть на колінах і молиться. Під зображенням — напис латинською: «Тут лежить шляхетний Станіслав з Вижиць Вижицький, хорунжий київський, вонвельницький,[3]тимбаркський староста, полковник святої королівської величності, колись відважний воїн, нині смрад і черв. Прожив 66 років. Відійшов року Божого 1680 5 дня місяця червня».

ПриміткиРедагувати

  1. Rulikowski E. Taborów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1892. — T. XII : Szlurpkiszki — Warłynka. (пол.) — S. 136. (пол.)
  2. Książęta Сzetwertyńscy (03) Архівовано 30 жовтень 2013 у Wayback Machine. (пол.)
  3. ą

ДжерелаРедагувати