Відкрити головне меню

Бельгійський — закрита в 2001—2002 роках вантажна станція Донецької залізниці в районі смт Шевченко. Обслуговувала закриту в 1989—1990 роках шахту ім. Т.Шевченко. Цей район місцеві мешканці досі називають «Бельгійкою», а станцію називали «Бельгія». Залізниця від станції Бельгійський примикала до станції Чунишине залізниці Рутченкове — Покровськ.

Колійний розвиток станції Бельгійський в 1917 році

Залізницю Чунишине — Сазонове із роздільним пунктом Бельгійський було відкрито у грудні 1917 року. Тоді станція мала 6 колій, дві з яких — тупикові. Були побудовані крита і відкрита товарні платформи, пакгауз, а в одному з тупиків розміщувалися орендовані ділянки під склади вантажів. В майбутньому передбачалося тут розмістити вагонні ваги. Оскільки станція Бельгійський розташовувалася на під'їзній гілці загального користування, тут передбачалася пасажирська будівля і дві пасажирські платформи. Походження назви станції: з 1912 року тут було відкрито рудник англо-франко-бельгійського анонімного товариства Гришинських копалень, голова правління — французький підданий М. І. Каттавоз. В радянські часи це підприємство стало рудником № 5 Гришинського куща, а пізніше — Шевченківським рудником і шахтою ім. Т.Шевченко[1][2][3][4].

Не зважаючи на те, що пасажирське сполучення даною під'їзною колією передбачалося із самого початку її функціонування, у зв'язку зі зміною системи господарства в країні пасажирські склади тут пішли лише після Другої Світової війни. Пасажирське сполучення тривало недовго, і пасажиропотік був невеликим: у 1964 році станція Бельгійський, згідно з офіційними статистичними звітами Ясинуватського відділення Донецької залізниці, відправила 21 пасажира. Із самого селища шахти ім. Т.Шевченка до Бельгійського тоді ходили пасажирські вагонетки шахтною вузькоколійкою[5].

Проте вантажообіг станції був досить великим, і це в першу чергу пов'язано із роботою шахти ім. Т.Шевченко. Саму шахту ще у 20-х роках було визнано нерентабельною, втім підприємство пережило епоху індустріалізації, воєнне лихоліття, розквіт 50—60-х років, і закрилася лише після повного вичерпання запасів вугільного родовища в 1990 році. З перших років експлуатації залізниці, від станції Гришине на роз'їзд Бельгійський практично щодня ходив вантажний потяг з мінімум 25 вагонами. То ж, головним вантажем станції було вугілля. В 1923-24 господарчому році станція відправила 23,0 тис. т, в 1924-25 році — 37,8 тис. т, в 1925-26 році — 65,7 тис. т вугілля марки Г. Приблизно 70 % вугілля споживали залізниці СРСР. В 1934 році станція Бельгійський відправила 158 тис. т, а прийняла 5,8 тис. т різноманітних вантажів. Навіть в 1945 році, коли господарство ще не було повністю відновлено після завершенні бойових дій на Донбасі, станція Бельгійський перевиконувала план навантаження, у серпні — на 130—140 %[6][7][8][9][10][11].

Після закриття шахти ім. Т.Шевченко, на території станції продовжував працювати асфальтобетонний завод, і залізницею туди возили бітум. Але у 2002 році гілку було остаточно закрито і демонтовано (включаючи колійний розвиток станції Бельгійський), хоча згаданий вище завод продовжував працювати до 2006 року.

Див. також: Рудниково-Лозівська залізниця

ПриміткиРедагувати

  1. Альбом схематических планов станций Екатерининской железной дороги. Екатеринослав. 1917. 
  2. Итоги сплошной подворной переписи Донецкой губернии (январь-февраль 1923 г.) / Т. I. Х. 1923. 
  3. Гайворонський П.Є. (2005). Вугільні підприємства Красноарімійська: Історико-краєзнавчий нарис. Донецьк. 
  4. Луковенко С.П. Гришино. «Угольная лихорадка» // Маяк, № 35 (14336), 29.08.2013. 
  5. Годовой статистический отчёт о постанционном отправлении пассажиров [Ясиноватского отделения Донецкой железной дороги] за 1964 год // Державний архів Донецької області, фонд № Р-6457, опис № 1, справа № 613. 
  6. Ведомости о вывозе в 1924-25 г. донецкого минерального топлива и горнозаводских грузов // Отчёт по вывозу твёрдого минерального топлива, руды, флюсов, соли, чугуна и металлического лома из южного горнозаводского района за 1924-25 г. Х. 1926. 
  7. Баграев. Экономическое состояние районов, тяготеющих к станциям линии В.-Анадоль - Рутченково - Гришино // Вестник Екатерининской железной дороги, № 5. 1925. 
  8. С.А.Гецов (1929). Пути развития Донецкого бассейна (перспективный план каменноугольной промышленности на пятилетие 1928/29 – 1932/33 годы). Сталин. 
  9. Показатели работы углепогрузочных станций Красноармейской дистанции пути за последнюю декаду июля, % к плану // Стахановец транспорта, № 19 (790), 8.08.1945. 
  10. Показатели работы углепогрузочных станций Красноармейской дистанции пути за первую декаду августа, % к плану // Стахановец транспорта, № 22 (793), 18.08.1945. 
  11. Стёпкин В.П., Гайворонский П.Е., Яцюк Н.Н. (2003). Красноармейский район: Люди, история, факты. Донецьк.