Сталінград (станція метро)
Сталінград (фр. Stalingrad) — станція Паризького метрополітену на межі X і XIX округів Парижа на перетині ліній 2, 5 і 7. Розташована на площі Сталінград, названої, в свою чергу, на честь Сталінградської битви.
Сталінград | |
![]() | |
Офіційна назва |
фр. Aubervilliers (31 січня 1903) фр. Aubervilliers - Boulevard de la Villette (6 жовтня 1942) фр. Stalingrad (10 лютого 1946) |
---|---|
Названо на честь | Площа Сталінградської битви |
Континент | Європа |
Країна |
![]() |
Адміністративна одиниця |
X округ Парижа XIX округ Парижа |
Власник | RATP |
Оператор | RATP |
Дата офіційного відкриття | 31 січня 1903 |
Сусідня станція | La Chapelled, Jaurèsd, Gare du Nord[d], Jaurèsd, Louis Blancd і Riquetd |
Обслуговується маршрутом | Лінія 2 (Паризький метрополітен), Лінія 5 (Паризький метрополітен) і Лінія 7 (Паризький метрополітен) |
Залізнична лінія | Лінія 2 (Паризький метрополітен), Лінія 5 (Паризький метрополітен) і Лінія 7 (Паризький метрополітен) |
Тарифна зона | Paris fare zone 1d |
Кількість колій обслуговування | 6 |
Мережа автошляхів | Паризький метрополітен |
![]() | |
Стан використання | використовуєтьсяd |
![]() | |
Код залізничної станції | 2211 |
![]() |
Координати: 48°53′02″ пн. ш. 2°22′08″ сх. д. / 48.884000000027775457° пн. ш. 2.369000000027777997° сх. д.
ІсторіяРедагувати
Надземна станція на лінії 2 відкрилася під назвою «Рю-д'Обервілье» (фр. Rue d'Aubervilliers) 31 січня 1903 року. 5 листопада 1910 року інша підземна станція була відкрита на лінії 7 на невеликій відстані від першої під назвою «Обервільє — Бульвар-де-ля-Віллет» (фр. Boulevard de la Villette). В 1942 році обидві станції об'єднали під назвою «Обервільє — Бульвар-де-ля-Віллет», а 12 жовтня 1942 відкрито третю станцію на лінії 5, поєднана пересадками з двома іншими. 10 лютого 1946 станція була перейменована на «Сталінград».
Пасажиропотік пересадочного вузла по входу в 2011 році, за даними RATP, склав 6906194 чоловік.[1] У 2013 році цей показник зріс до 7588899 пасажирів (33 місце за рівнем вхідного пасажиропотоку в Паризькому метро).[2]
ПриміткиРедагувати
- ↑ Entrants annuels provenant de l'extérieur de la station (voie publique, correspondances bus, réseau SNCF, etc.) [Архівовано 2014-07-18 у Wayback Machine.], sur le site data.ratp.fr. Consulté le 21 juin 2013.
- ↑ Trafic annuel entrant par station (2013) [Архівовано 2013-03-08 у Wayback Machine.], sur le site data.ratp.fr, consulté le 31 août 2014.
ДжерелаРедагувати
- Roland, Gérard (2003). Stations de métro. D’Abbesses à Wagram. Éditions Bonneton.
Це незавершена стаття про метрополітен. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |