Відкрити головне меню
Ставковик
Lymnaea stagnalis
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Молюски (Mollusca)
Клас: Черевоногі (Gastropoda)
Ряд: Pulmonata
Родина: Lymnaeidae
Рід: Ставковик (Lymnaea)
Lamarck, 1801
Види
  • Lymnaea aulacospira
  • Lymnaea columella
  • Lymnaea corvus
  • Lymnaea diaphana
  • Lymnaea fuscus
  • Lymnaea natalensis
  • Lymnaea neotropica
  • Lymnaea stagnalis
  • Lymnaea turricola
  • Lymnaea viridis
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Lymnaea
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Lymnaea
EOL logo.svg EOL: 58089
ITIS logo.svg ITIS: 76484
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 6522
Fossilworks: 83642

Ставковик (Lymnaea) — рід прісноводних равликів від малого до великого розміру.

Зміст

Середовище життя та будова ставковикаРедагувати

 
Ставковики в процесі спарювання

У ставках, озерах і тихих затонах річок на водяних рослинах завжди можна побачити чималого молюска ставковика звичайного. Його тіло вкрите спірально закрученою (на 4—5 обертів) черепашкою з гострим верхом і широким отвором — устям. Черепашка складається з вапняку і покрита зверху шаром зеленкувато-коричневої рогоподібної речовини. Вона захищає м’яке тіло ставковика.

У тілі ставковика виділяють три основні частини: тулуб, голову і ногу, але вони різко не розмежовані. Крізь устя черепашки може висуватися тільки голова, нога і передня частина тулуба. Нога в ставковика м’язиста і займає всю черевну частину тіла. Молюски, що мають такі ноги, як у ставковика, називаються черевоногими. Ковзаючи підошвою ноги по підводних предметах або підвісившись знизу до поверхневої плівки води, ставковик плавно рухається вперед.

Тулуб має таку саму форму, як і черепашка. Він щільно прилягає до неї. У передній частині тулуб покритий особливою складкою — мантією. Простір між тілом і мантією називають мантійною порожниною. Спереду тулуб переходить у голову. На нижній її частині міститься рот, а з боків — двоє чутливих щупалець. Якщо доторкнутися до них, молюск швидко втягує голову й ногу в черепашку. Біля основи обох щупалець є по одному оку.

ЖивленняРедагувати

Рот веде до глотки. У ній є м’язистий язик, покритий зубчиками. Це так звана тертка. Нею ставковик зіскрібає наліт з різних мікроорганізмів, що утворився на підводних предметах, або м’які частини рослин. Із глотки їжа надходить у шлунок, потім у кишечник. Перетравленню її сприяє особлива травна залоза — печінка. Кишечник відкривається анальним отвором у мантійну порожнину.

ДиханняРедагувати

Хоча ставковик живе у воді, він дихає атмосферним повітрям. Щоб дихати, ставковик підіймається до поверхні води й відкриває біля краю черепашки круглий дихальний отвір, який веде до особливої кишені мантії — легені. Стінки легені густо обплетені кровоносними судинами. Тут кров збагачується киснем і віддає вуглекислий газ.

КровообігРедагувати

Серце виштовхує кров у судини. Великі судини переходять у маленькі, з яких кров потрапляє в проміжки між органами. Таку кровоносну систему називають незамкнутою. Кров обмиває всі органи, потім збирається знову в судинах, які йдуть до легені, а звідти повертається в серце. Забезпечити рух крові в такій системі важче, ніж у замкнутій, бо в проміжках між органами кров рухається повільніше. Тому в молюсків і з’явилося серце, яке проштовхує кров між органами.

Виділення здійснюється ниркою. Будова нирки в основному нагадує будову органів виділення дощового черв’яка, але вона набагато складніша.

Нервова системаРедагувати

Нервова система ставковика має навкологлоткове скупчення нервових вузлів. Від них відходять нерви до всіх органів молюска.

РозмноженняРедагувати

Ставковики — гермафродити, але запліднення в них перехресне. Вони відкладають яйця у прозорі слизисті шнури, що прикріплюються до підводних рослин. З яєць вилуплюються маленькі ставковики, вкриті тонкою черепашкою.