Вікіпедія

Справа «Ів Роше»

кримінальна справа проти російського політика Олексія Навального і його брата Олега

Справа «Ів Роше» — кримінальна справа проти російського політика Олексія Навального і його брата Олега, розпочата Слідчим комітетом РФ за заявою генерального директора компанії «Ів Роше Схід» (російської філії Yves Rocher) в 2012 році.

30 грудня 2014 року Замоскворецький суд Москви виніс обвинувальний вирок: Олексій Навальний був засуджений до 3,5 років умовно, а Олег Навальний — до 3,5 років колонії загального режиму. 17 жовтня 2017 року ЄСПЛ постановив, що вирок був довільним і необґрунтованим, але відмовився розглядати питання щодо політичної мотивації справи. У своєму наступному рішенні від 9 квітня 2019 року ЄСПЛ визнав домашній арешт Навального політично мотивованим[1][2].

Історія ред.

У 2008 році кіпрським офшором Alortag Management Ltd було засновано ТОВ «Головне передплатне агентство» (далі ГПА)[3][4]. В тому ж році між ГПА і «Ів Роше Схід» був укладений договір на надання транспортних послуг, які фактично здійснювалися з серпня 2008 по травень 2011 року на загальну суму 55 млн рублів[5]. ГПА не мало власної матеріальної бази для надання транспортних послуг, тому для їх надання найняло сторонню компанію ТОВ «АвтоСАГА» і виплатило їй 31 млн руб.[6] 19 млн руб ГПА перерахувало сімейній компанії Навальних «Кобяковська фабрика з лозоплетіння» за договорами оренди приміщень.

14 грудня 2012 року на підставі заяви генерального директора ТОВ «Ів Роше Схід» (російської філії «Yves Rocher») Бруно Лепру (фр. Bruno Leproux) стосовно Олега і Олексія Навальних було порушено кримінальну справу за звинуваченням у шахрайстві і легалізації грошових коштів, отриманих злочинним шляхом[4].

За версією слідства, навесні 2008 року Олег Навальний, який працював у той момент керівником департаменту внутрішніх поштових відправлень філії ФГУП «Пошта Росії», переконав представників ТОВ «Ів Роше Схід», що ярославське відділення «Пошти Росії» не в змозі в повному обсязі задовольнити потребу ТОВ «Ів Роше Схід» в транспортуванні посилок[6] і переконав їх укласти договір на здійснення транспортних послуг з ГПА за завищеними цінами. Збиток, нанесений «Ів Роше Схід», був оцінений в 26 млн руб. Договори оренди, за яким гроші переводилися «Кобяковській фабриці з лозоплетіння», слідством були визнані фіктивними. Олексій Навальний, за версією СКР, здійснював загальне керівництво цими операціями, залишаючись «в тіні».

Справу «Ів Роше» було об'єднано з аналогічною справою ТОВ «Міжрегіональної процесингової компанії» (далі МПК), що також уклала договір з ГПА, з можливим збитком у розмірі 3,8 млн руб.[5]

29 жовтня 2013 року Олексію та Олегу Навальним було пред'явлено обвинувачення у вчиненні розкрадань, шляхом обману, грошових коштів ТОВ «Ів Роше Схід» і ТОВ «Багатопрофільна процесингова компанія», а також легалізації грошових коштів[7][8][5][4].

Суд ред.

В листопаді 2013 року Басманний суд Москви наклав арешт на майно братів Навальних як забезпечувальний захід за можливими позовами про відшкодування шкоди компанії «Ів Роше»[9][10]. Справу розглядала Олена Сергіївна Коробченко — федеральний суддя Замоскворецького суду міста Москви, яка раніше працювала мировим суддею судової ділянки № 398[11]. Уповноважений представник компанії «Ів Роше» Вадим Олексійович Кодол у клопотанні[12] слідству у лютому 2013 року зазначив, що при роботі з компанією братів Навальних ціни в контрактах на перевезення були середньоринковими або нижче (від 4 % до 15 %)[13]. Представник «Ів Роше» Крістіан Мельник повідомив про відсутність будь-яких збитків або упущеної вигоди при укладанні цих контрактів[14]. У зверненні також було зазначено, що припущення про можливу шкоду виникло у Бруно Лепру тільки після допитів співробітників компанії в рамках кримінальної справи і виїмки документів. У ході справи Бруно Лепру відмовився виступати потерпілим, звільнився з посади гендиректора ТОВ «Ів Роше Схід»[15] і виїхав за кордон[16][17]; згодом він став генеральним директором російської фірми «Іль де Боте»[18], при цьому, незважаючи на те, що він був ключовим свідком, жодного разу не був запрошений до суду[19][20]. За даними РБК, захисник Олега Навального, Кирило Полозов, пояснив, що навіть якщо потерпілі підтвердять свою позицію і знову заявлять, що у них немає ніяких претензій, суд може, незважаючи на їх позицію, визнати підсудних винними[21].

За повідомленнями BBC, Олег і Олексій Навальні, а також їхні адвокати Кирило Полозов, Вадим Кобзєв і Ольга Михайлова стверджують, що справа — політична і навіть не сфальшована: у ній просто немає ніяких фактів, які вказують на можливий злочин.

За словами адвокатів, слідчі і прокуратура просто вставили обороти типу «маючи злочинний намір» в опис звичайної, законної підприємницької діяльності.

Жоден із допитаних у суді свідків, серед яких колишні і нинішні працівники «Ів Роше Схід», МПК, «Пошти Росії», не підтвердив, що робота з «ГПА» завдала кому-небудь, яку-небудь шкоду.

Вирок ред.

19 грудня 2014 року на дебатах в Замоськворецькому суді прокурор зажадав для братів Навальних 10 та 8 років позбавлення волі за частиною 4 статті 159 і частини 2 статті 174.1 КК РФ.

Оголошення вироку повинно було відбутися 15 січня 2015 року, але раптово було перенесено на 30 грудня 2014 року. Частинами 2 і 3 статті 159.4 (суд змінив кваліфікацію статті) і частини 2 статті 174.1 КК РФ Олексій Навальний був засуджений до 3,5 років позбавлення волі (умовно, з іспитовим строком у 5 років), тим самим отримав другий умовний термін, а його брат Олег — до того ж терміну в колонії загального режиму. Крім того, обидва брата засуджені до штрафу 500 тисяч рублів і виплату понад 4 млн рублів компанії МПК[22].

Стаття 159.4 визнана такою, що втратила чинність[23] на підставі Постанови Конституційного Суду РФ від 11 грудня 2014 р. N 32-П[24] і була виключена Федеральним законом від 03.07.2016 N 325-ФЗ[25].

Згідно з результатами експертизи «Диссернета», вирок, винесений суддею Коробченко, збігається з обвинувальним висновком слідчого Нестерова повністю або частково на 195 сторінках з 234[26].

На вирок було подано апеляцію. 17 лютого 2015 року Московський міський суд, залишивши в цілому вироки без зміни, скасував штраф Олексію Навальному[27][28].

Засуджені ред.

Олексій Навальний ред.

Олег Навальний ред.

Олег Анатолійович Навальний — молодший брат Олексія Навального. Народився 9 квітня 1983 року. У 2005 році закінчив Фінансову академію при Уряді РФ. Не пізніше 2008 року почав працювати головою департаменту внутрішніх поштових відправлень філії ФГУП «Пошта Росії»[29]. З осені 2012 року — перший заступник генерального директора компанії «EMS Пошта Росії» — філії ФГУП «Пошта Росії», відповідальний за автоматизацію процесу сортування листів і посилок. З 30 травня 2013 року не працює в «Пошті Росії».

У листопаді 2018 року Урицький районний суд Орла постановив стягнути з ФСВП 50 тис. рублів на користь Олега Навального[30]. У січні 2019 року Орловський обласний суд скасував рішення суду першої інстанції, вважаючи, що позивач не представив доказів того, що за час перебування в ув'язненні йому було заподіяно моральну шкоду[31].

Продовження випробувального терміну ред.

У серпні 2017 року Симоновський суд Москви задовольнив клопотання ФСВП про продовження випробувального терміну Олексія Навального на 1 рік, до 30 грудня 2020 року. Московський міський суд залишив це рішення без змін[32].

Оскарження в ЄСПЛ ред.

5 січня 2015 року в ЄСПЛ була подана скарга[33] з приводу порушень Росією статей 5, 6, 7 та 18 Конвенції з прав людини. 8 березня 2016 року суд коммунікував скаргу за статтями 6 (справедливий судовий розгляд) і 7 (покарання виключно на підставі закону). Суд поставив перед урядом РФ ряд питань, на які він повинен відповісти[34].

17 жовтня 2017 року ЄСПЛ постановив, що справу про шахрайство проти Олексія та Олега Навальних за скаргою компанії «Ів Роше» було розглянуто в Росії з порушенням права на справедливий суд. Суд прийшов до висновку, що вирок був довільним і необґрунтованим[35]. За рішенням ЄСПЛ, Росія повинна виплатити братам Навальним 76 тисяч євро. ЄСПЛ відмовився розглядати питання щодо політичної мотивації справи. При цьому троє суддів ЄСПЛ — Дмитро Дєдов, Хелен Келлер і Георгіос Сергідес — висловили думку, що необхідно було розглянути можливу політичну підоснову справи[36][37][38][39].

25 квітня 2018 року Президія Верховного суду Росії відмовився скасувати вирок братам Навальним по справі «Ів Роше» і постановив поновити справу для розгляду нових обставин[40][41].

За 3,5 роки тюремного терміну Олега Навального 6 разів водворяли в штрафний ізолятор, двічі відмовляли в умовно-достроковому звільненні та один раз — у заміні місяців ув'язнення штрафом або обов'язковими роботами. 1,5 року брат опозиціонера провів в одиночній камері[42].

У червні 2018 року стало відомо, що менш ніж за місяць до звільнення Олегу Навальному посилили умови утримання в орловській колонії[43]. 29 червня 2018 року Олег Навальний звільнився з ІК-5 в Орловській області[44].

У липні 2018 року Олексій Навальний отримав більше 4 мільйонів рублів від Уряду Росії в якості компенсації за справу «Ів Роше»[45].

Восени 2018 року вийшла книга Олега Навального «Три з половиною. З арештантською повагою і братнім теплом» за мотивами відбутого ув'язнення в колонії.[46][47][48]

9 квітня 2019 року ЄСПЛ визнав політичним домашній арешт Навального і зобов'язав російську владу виплатити опозиціонеру Олексію Навальному €20 тис. в якості компенсації моральної шкоди і €2,6 тис. в якості компенсації судових витрат.[49][50][51][52][53]

Суд проти «Yves Rocher» ред.

У червні 2018 року Олексій та Олег Навальні подали у Франції в суд на компанію «Yves Rocher», звинувативши її у співучасті фабрикації «справи Ів Роше»[54]. Свої звинувачення вони побудували на словах Бруно Лепру про те, що подану ним у 2012 році в Слідчий комітет Росії заяву на Навальних було погоджено з головним офісом компанії[55] . За словами Леоніда Волкова, підготовка до суду з «Yves Rocher» почалася ще в 2014 році. Волонтери «Фонду боротьби з корупцією» і французький адвокат Вільям Бурдон перевели на французьку мову матеріали «справи Ів Роше» і, починаючи з 2016 року, зробили кілька спроб привернути до них увагу прокуратури Франції. Після того, як ЄСПЛ визнав вирок довільним і необґрунтованим, французька прокуратура відкрила на їх підставі попереднє слідство[56].

Попереднє засідання за позовом братів Навальних відбулося 30 квітня 2019 року в суді міста Ван регіону Бретань, де зареєстрована компанія «Yves Rocher»[57].

Як випливає з прес релізу[58] компанії справа за позовом братів Навальних триває в суді Vannes Tribunal de Grande Instance.

Затримання і арешт у січні 2021 року ред.

28 грудня 2020 року ФСВП заявила, що Олексій Навальний, який у цей момент проходив реабілітацію в Німеччині після отруєння, не виконує покладені на нього судом обов'язки та ухиляється від контролю кримінально-виконавчої інспекції. ФСВП зажадала від Навального з'явитися для реєстрації 29 грудня о 9 ранку і пригрозила заміною умовного терміну на реальний[59]. 13 січня 2021 року Навальний заявив, що повернеться з Німеччини в Росію 17 січня 2021 року. ФСВП заявила, що зробить всі дії щодо його затримання до суду і заміни умовного терміну на реальний[60].

17 січня 2021 року Олексій Навальний прилетів з Німеччини в Москву. Літак повинен був прибути в аеропорт Внуково, але був перенаправлений в Шереметьєво. При проходженні паспортного контролю в Шереметьєво Навальний був затриманий співробітниками ФСВП. 18 січня 2021 року суд, який пройшов у відділенні поліції, де містився Навальний, засудив його до 30 діб арешту[61]. Після цього Навальний був доставлений в СІЗО «Матроська тиша»[62]. Після чого 23 січня пройшла перша хвиля протестів, коли на акції вийшли десятки тисяч людей у сотнях міст Росії і за кордоном[63].

Суд 2 лютого 2021 року ред.

2 лютого 2021 суддя Симоновського районного суду міста Москви Наталія Репнікова на виїзному судовому засіданні в будівлі Мосміськсуду задовольнила клопотання кримінально-виконавчої інспекції про заміну Олексію Навальному умовного терміну на реальний в 2 роки і 8 місяців з відбуванням у колонії загального режиму[64][65][66][67][68]. Біля будівлі суду поліція за час засідання затримала 370 чоловік[69]. Ввечері 2 лютого в Москві і Санкт-Петербурзі пройшли нові протести і затримання мітингувальників[70].

Думки ред.

Ряд громадських організацій, зокрема «Відкрита Росія», звинуватив компанію «Ів Роше» і особисто Бруно Лепру в пособництві політичним репресіям і написанні помилкового доносу на Олексія Навального, у зв'язку з чим ряд приватних осіб оголосив бойкот продукції компанії[71][72].

Правозахисний центр «Меморіал» заявив, що «Справа Ів Роше» політично мотивована[73].

Кореспондент газети «Таймс» Тому Парфіт[74] написав, що ці звинувачення стали частиною наклепницької кампанії проти Олексія Навального внаслідок його боротьби з корупцією[75].

Акції протесту ред.

 
«Народний сход» 30.12.2014 на підході до Манежної площі в підтримку Олексія та Олега Навальних
 
Протестувальники в Санкт-Петербурзі на Марсовому полі 23 січня 2021 року

У день винесення вироку, 30 грудня 2014 року, в різних містах Росії і за кордоном пройшли мітинги прихильників Навального[76]. Девізом заходу було гасло: «Життя занадто коротке, щоб дивитися в стіл», — фраза з останнього слова[77] Олексія Навального на судовому процесі по справі «Ів Роше» 19 грудня 2014 року[78].

Блокування повідомлень про подію в соціальних мережах ред.

20 грудня була заблокована група в Фейсбуці[79][80] та аналогічна група у соцмережі ВКонтакте[81]. Замість сторінки про подію російським користувачам видавалося повідомлення: «Даний матеріал заблокований на підставі вимоги Генеральної прокуратури Російської Федерації № 27-27-2014 від 20.12.2014». Пізніше був доданий наступний текст: «Блокування матеріалу не є ініціативою Адміністрації Сайту і здійснюється в цілях дотримання чинного законодавства РФ, зокрема, ст. 15.3 ФЗ від 27.07.2006 № 149-ФЗ „Про інформацію, інформаційні технології і про захист інформації“». За повідомленням Миколи Дурова (колишнього технічного директора «ВКонтакте»), Роскомнагляд направив 53 листи із запитами видалити сторінки в мережі ВКонтактє, на яких згадується Навальний[82].

Блокування групи в Фейсбуці викликала широкий громадський резонанс як в Росії, так і за кордоном[83]. Зокрема, у «Вашингтон пост» вийшла стаття «Facebook блокує російську сторінку, що підтримує Навального — найбільшого критика Путіна»[84], а колишній посол США в Росії Майкл Макфол назвав рішення Роскомнагляду «жахливим» і сказав, що Facebook має виправити свою помилку якнайшвидше[85]. В результаті ефекту Стрейзанд інформація широко поширилася, і в нову групу в Фейсбуці, створену на наступний день вступило понад 30 тисяч осіб. За повідомленням телеканалу Дощ, Facebook і Twitter прийняли рішення не блокувати всі наступні сторінки прихильників Навального, проте Twitter пересилав своїм користувачам, що публікують інформацію про акції прихильників Навального, повідомлення, отримані від Роскомнагляду[86].

Див. також ред.

Посилання ред.

  • Ілля Мільштейн. Манежна після суду — «Радіо Свобода», 31.12.2014 [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
  • Максим Соколов. До майбутньої святкової забави — «Известія», 23.12.2014 [Архівовано 7 липня 2015 у Wayback Machine.]
  • Справа «Ів Роше» [Архівовано 3 лютого 2021 у Wayback Machine.] на сайті Олексія Навального
  • Навальный. Суд о замене срока на реальный. Медиазона. 2.02.2021. Архів оригіналу за 6 лютого 2021. Процитовано 2 лютого 2021.
  • Выступление Алексея Навального в суде по замене ему срока на реальный. Медиазона. 2.02.2021. Архів оригіналу за 22 лютого 2021. Процитовано 2 лютого 2021.

Примітки ред.

  1. ↑ ЕСПЧ признал политическим домашний арест Навального. 9 квітня 2019. Архів оригіналу за 27 лютого 2021. Процитовано 1 червня 2019.
  2. ↑ Минюст обжаловал решение ЕСПЧ о выплате Навальному €22 тыс (рос.). www.kommersant.ru. 9 липня 2019. Архів оригіналу за 4 лютого 2021. Процитовано 9 липня 2019.
  3. ↑ Суть «дела Ив Роше» и братьев Навальных. Архів оригіналу за 6 лютого 2021. Процитовано 7 лютого 2021.
  4. ↑ а б в История дела «Ив Роше». Архів оригіналу за 8 лютого 2021. Процитовано 7 лютого 2021.
  5. ↑ а б в Дело о хищении денег у компании «Ив Роше» братьями Навальными. Архів оригіналу за 23 січня 2021. Процитовано 7 лютого 2021.
  6. ↑ а б Ирек Муртазин, специальный корреспондент. «Ив Роше» посадит в России три миллиона деревьев и двух братьев Навальных? [Архівовано 17 квітня 2013 у Archive.is] «Новая газета», 11.02.2013. п
  7. ↑ ДЕЛО, КОТОРОГО НЕТ. delo.navalny.ru. Архів оригіналу за 3 лютого 2021. Процитовано 7 лютого 2021.
  8. ↑ Ущерба нет, а дело есть. navalny.com. 22.04.2014. Архів оригіналу за 20 січня 2021. Процитовано 7 лютого 2021.
  9. ↑ Ведомости (23 травня 2019). Суд разблокировал арестованные по делу «Ив Роше» счета Навального. www.vedomosti.ru. Архів оригіналу за 1 лютого 2021. Процитовано 23 травня 2019.
  10. ↑ Редакционный материал.«Дело „Ив Роше“: арестовано имущество братьев Навальных». [Архівовано 15 листопада 2013 у Wayback Machine.] 12 ноября 2013 г. п
  11. ↑ Елена Боровская. «Здесь я госпожа и закон». Штрихи к портрету судьи по делу «Ив Роше». [Архівовано 2 лютого 2021 у Wayback Machine.] // openrussia.org 19 декабря 2014 г. п
  12. ↑ Сайт с материалами по «делу Ив Роше». Архів оригіналу за 9 лютого 2021. Процитовано 7 лютого 2021.
  13. ↑ Ирек Муртазин. «Ив Роше» не хочет быть «Ив РАША» // Новая Газета : газета. — 2014. — № 85 (11 квітня). Архівовано з джерела 27 листопада 2020. Процитовано 7 лютого 2021.
  14. ↑ ВЕДОМОСТИ — Ещё один свидетель обвинения по делу братьев Навальных дал показания в пользу подсудимых. Архів оригіналу за 13 лютого 2015. Процитовано 7 лютого 2021.
  15. ↑ Новая Газета: Дела «Ив Роше» не существует. Французы отказались сажать братьев Навальных. Архів оригіналу за 7 лютого 2021. Процитовано 7 лютого 2021.
  16. ↑ ЗДЕСЬ И СЕЙЧАС. Ирек Муртазин, журналист «Новой газеты»: гендиректор «Ив Роше» не отозвал заявление в отношении братьев Навальных, его просто никогда не было. [Архівовано 19 жовтня 2014 у Wayback Machine.] // tvrain.ru 31 октября 2013 г. п
  17. ↑ Редакционный материал. Братьям Навальным предъявлены обвинения в мошенничестве. [Архівовано 1 січня 2013 у Wayback Machine.] 20 декабря 2012 г. п
  18. ↑ Зоя Светова. Блоги / Зоя Светова: Антигерой года: Бруно Лепру (рос.). Эхо Москвы. Архів оригіналу за 6 лютого 2021. Процитовано 4 лютого 2018.
  19. ↑ Юри Вендик Би-би-си, Москва. Суд отказался послушать главного обвинителя Навального (рос.). BBC Русская служба. Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 4 лютого 2018.
  20. ↑ 10 лет для Навального (англ.). Медиазона. Архів оригіналу за 19 квітня 2015. Процитовано 4 лютого 2018.
  21. ↑ РБК: Второй большой процесс Навального: чем грозит дело «Ив Роше». Архів оригіналу за 22 грудня 2014. Процитовано 18 січня 2016.
  22. ↑ Текст приговора. Замоскворецкий районный суд г. Москвы. Архів оригіналу за 2 лютого 2021. Процитовано 20 січня 2021.
  23. ↑ Ирек Муртазин (2 лютого 2021). Статьи нет — а человек нашелся. Новая Газета. Архів оригіналу за 4 лютого 2021. Процитовано 7 лютого 2021.
  24. ↑ Постановление Конституционного Суда РФ от 11.12.2014 N 32-П "По делу о проверке конституционности положений статьи 159.4 Уголовного кодекса Российской Федерации в связи с запросом Салехардского городского суда Ямало-Ненецкого автономного округа" (рос.). Архів оригіналу за 8 лютого 2021. Процитовано 7 лютого 2021.
  25. ↑ Федеральный закон от 03.07.2016 N 325-ФЗ (рос.). Архів оригіналу за 5 березня 2021. Процитовано 7 лютого 2021.
  26. ↑ Обвинение + приговор = обвивор. № 1: «Дело Ив Роше». Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 7 лютого 2021.
  27. ↑ Мосгорсуд подтвердил приговор братьям Навальным по делу "Ив Роше". interfax.ru. 17 лютого 2015. Архів оригіналу за 7 лютого 2021. Процитовано 16 березня 2017.
  28. ↑ Текст апелляционного определения. Официальный портал судов общей юрисдикции г. Москвы. Архів оригіналу (DOC) за 1 лютого 2021. Процитовано 20 січня 2021.
  29. ↑ Ъ-Газета — Братьям Навальным уполовинили ущерб. Архів оригіналу за 5 лютого 2021. Процитовано 7 лютого 2021.
  30. ↑ Апелляционный суд отменил компенсацию Олегу Навальному от ФСИН. https://meduza.io. Архів оригіналу за 2 лютого 2021. Процитовано 7 лютого 2021.
  31. ↑ Орловский облсуд отменил денежную компенсацию Олегу Навальному от ФСИН. NEWSru.com. 31 січня 2019. Архів оригіналу за 2 лютого 2021. Процитовано 1 лютого 2019.
  32. ↑ Deutsche Welle (www.dw.com). Суд счел законным продление испытательного срока Алексею Навальному | DW | 29.08.2017. DW.COM (ru-RU) . Архів оригіналу за 4 лютого 2021. Процитовано 19 січня 2021.
  33. ↑ App. No. 101/15 [Архівовано 8 листопада 2018 у Wayback Machine.] — NAVALNYYE v. RUSSIA(англ.)
  34. ↑ Елена Мухаметшина (15 березня 2016). Европейский суд коммуницировал жалобу братьев Навальных на дело «Ив Роше». Ведомости. Архів оригіналу за 6 лютого 2021. Процитовано 16 березня 2017.
  35. ↑ Ведомости (17 жовтня 2017). ЕСПЧ присудил братьям Навальным компенсации за дело «Ив Роше». Архів оригіналу за 17 жовтня 2017. Процитовано 17 жовтня 2017.
  36. ↑ ЕСПЧ: Алексея и Олега Навальных несправедливо осудили по делу «Ив Роше» — Meduza. Meduza (рос.). Архів оригіналу за 17 жовтня 2017. Процитовано 17 жовтня 2017.
  37. ↑ European Court of Human Rights (17 жовтня 2017). Постановление ЕСПЧ по делу Ив Роше. HUDOC - European Court of Human Rights. hudoc.echr.coe.int. Архів оригіналу за 7 листопада 2015. Процитовано 17 жовтня 2017.
  38. ↑ Deutsche Welle (www.dw.com). Почему ЕСПЧ не назвал дело Навального политическим | Европа и европейцы: новости и аналитика | DW | 17.10.2017 (рос.). DW.COM. Процитовано 18 жовтня 2017.
  39. ↑ Перевод с английского языка Г.А. Николаева. Перевод постановления по делу "НАВАЛЬНЫЕ (NAVALNYYE) ПРОТИВ РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ (Жалоба N 101/15)". Консультант Плюс (рос.). Архів оригіналу за 17 лютого 2021. Процитовано 7 лютого 2021.
  40. ↑ Верховный суд отказался отменять приговор по делу «Ив Роше». Meduza. Архів оригіналу за 25 квітня 2018. Процитовано 25 квітня 2018.
  41. ↑ «Дело Ив Роше». ВС против ЕСПЧ. zona.media. Медиазона. 25 квітня 2018. Процитовано 2021-2-2.[недоступне посилання]
  42. ↑ Диктатура тапок. Олег Навальный рассказывает о тюрьме (англ.). Медиазона. Архів оригіналу за 1 лютого 2021. Процитовано 12 липня 2018.
  43. ↑ Олегу Навальному ужесточили условия содержания в орловской колонии менее чем за месяц до освобождения (рос.). Эхо Москвы. Архів оригіналу за 6 лютого 2021. Процитовано 9 червня 2018.
  44. ↑ Олег Навальный освободился из колонии: Следствие и суд: Силовые структуры: Lenta.ru
  45. ↑ Государство заплатило Навальному 4 млн руб. компенсации. ПРАВО.Ru (рос.). Архів оригіналу за 3 лютого 2021. Процитовано 3 серпня 2018.
  46. ↑ Слова заключения // Коммерсантъ. Архівовано з джерела 2 лютого 2021. Процитовано 7 лютого 2021.
  47. ↑ Оппозиционеры Удальцов и Гудков заинтересовались книгой брата Навального. Daily Storm (рос.). 16 жовтня 2018. Архів оригіналу за 17 жовтня 2018. Процитовано 16 жовтня 2018.
  48. ↑ Олег Навальный написал книгу о своем заключении. Почитайте отрывок. Афиша (рос.). Архів оригіналу за 8 лютого 2021. Процитовано 16 жовтня 2018.
  49. ↑ ЕСПЧ назвал незаконным домашний арест Алексея Навального в рамках дела "Ив Роше" (рос.). ТАСС. Архів оригіналу за 9 лютого 2021. Процитовано 9 квітня 2019.
  50. ↑ ЕСПЧ присудил Навальному больше €22 000 из-за домашнего ареста по делу «Ив Роше». forbes.ru. 09.04.2019. Архів оригіналу за 1 грудня 2021. Процитовано 7 лютого 2021.
  51. ↑ ЕСПЧ обязал Россию выплатить Навальному €20 тыс. rbc.ru. 9.04.2019. Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 7 лютого 2021.
  52. ↑ ЕСПЧ присудил Навальному компенсацию за домашний арест. rosbalt.ru. 9.04.2019. Архів оригіналу за 1 грудня 2021. Процитовано 7 лютого 2021.
  53. ↑ ЕСПЧ признал домашний арест Навального политически мотивированным. bbc.com. 9.04.2021. Архів оригіналу за 27 лютого 2021. Процитовано 7 лютого 2021.
  54. ↑ Les frères Alexeï et Oleg Navalny poursuivent Yves Rocher pour « dénonciation calomnieuse » (фр.). 30 квітня 2019. Архів оригіналу за 7 лютого 2021. Процитовано 1 травня 2019.
  55. ↑ Братья Навальные впервые дали показания во Франции по иску к «Ив Роше» (рос.). RFI. 30 квітня 2019. Архів оригіналу за 20 листопада 2019. Процитовано 1 травня 2019.
  56. ↑ Леонид Волков (рос.). www.facebook.com. Архів оригіналу за 8 листопада 2020. Процитовано 25 квітня 2019.
  57. ↑ Уже и из Франции присылают повестки в суд. Алексей Навальный. Архів оригіналу за 9 лютого 2021. Процитовано 25 квітня 2019.
  58. ↑ Пресс релиз (PDF). Groupe rocher (англ.). 3 лютого 2021. Архів оригіналу (PDF) за 4 лютого 2021. Процитовано 7 лютого 2021.
  59. ↑ ФСИН пригрозила Навальному заменой условного срока на реальный. BBC News Русская служба. Архів оригіналу за 10 лютого 2021. Процитовано 19 січня 2021.
  60. ↑ ФСИН: мы обязаны предпринять все действия по задержанию нарушителя Навального. meduza.io. Архів оригіналу за 16 січня 2021. Процитовано 19 січня 2021.
  61. ↑ Суд арестовал Навального на 30 суток. www.kommersant.ru (рос.). 18 січня 2021. Архів оригіналу за 18 січня 2021. Процитовано 19 січня 2021.
  62. ↑ Навального доставили в СИЗО «Матросская Тишина». www.kommersant.ru (рос.). 19 січня 2021. Процитовано 19 січня 2021.
  63. ↑ Каким мы запомним 23 января 2021 года. Meduza. Архів оригіналу за 4 лютого 2021. Процитовано 31 січня 2021.
  64. ↑ Чем известна судья Наталия Репникова. www.kommersant.ru (рос.). АО "Коммерсантъ". 2 лютого 2021. Архів оригіналу за 1 грудня 2021. Процитовано 7 лютого 2021.
  65. ↑ Суд над Алексеем Навальным. www.kommersant.ru (рос.). АО "Коммерсантъ". 2 лютого 2021. Архів оригіналу за 6 лютого 2021. Процитовано 7 лютого 2021.
  66. ↑ Председатель суда, рассматривающего дело Навального, подал в отставку. www.kommersant.ru (рос.). 2 лютого 2021. Архів оригіналу за 7 лютого 2021. Процитовано 2 лютого 2021.
  67. ↑ Руководствуясь принципами гуманизма Навального отправили в колонию. Вот как суд принимал решение, которое войдет в историю. Репортаж Кристины Сафоновой — Meduza. web.archive.org. 3 лютого 2021. Архів оригіналу за 3 лютого 2021. Процитовано 3 лютого 2021.
  68. ↑ Суд отправил Алексея Навального на 2 года 8 месяцев в колонию. dw.com. 02.02.2021. Архів оригіналу за 1 грудня 2021. Процитовано 7 лютого 2021.
  69. ↑ Суд назначил Навальному реальный срок по делу «Ив Роше». РБК (рос.). Архів оригіналу за 18 лютого 2021. Процитовано 2 лютого 2021.
  70. ↑ Список задержанных в связи с судом над Алексеем Навальным 2 февраля 2021 года. ОВД-Инфо. Архів оригіналу за 3 лютого 2021. Процитовано 3 лютого 2021.
  71. ↑ Yves Rocher объявили «пособником политрепрессий» из-за жалобы на Навальных, призывают к бойкоту компании. [Архівовано 6 лютого 2021 у Wayback Machine.] п
  72. ↑ Ирек Муртазин (20 серпня 2015). Парфюмер. Новая газета - Novayagazeta.ru. Архів оригіналу за 2 лютого 2021. Процитовано 4 лютого 2018.
  73. ↑ «Мемориал» признал Алексея Навального политическим заключенным. Архів оригіналу за 23 грудня 2014. Процитовано 7 лютого 2021.
  74. ↑ Том Парфитт (Tom Parfitt). Архів оригіналу за 9 лютого 2021. Процитовано 7 лютого 2021.
  75. ↑ Tom Parfitt (21 грудня 2014). Russia blocks Facebook site urging rally for anti-Kremlin activist Alexei Navalny. The Telegraph. Архів оригіналу за 6 лютого 2021. Процитовано 7 лютого 2021.
  76. ↑ В центре Москвы на Манежной разогнан митинг сторонников Навального — «Радио Свобода», 30.12.2014. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 7 лютого 2021.
  77. ↑ «Враньё стало сутью государства [Архівовано 2 лютого 2021 у Wayback Machine.]»
  78. ↑ Россияне Варшавы будут протестовать вместе с Москвой и Петербургом. Радио Польша. 23 грудня 2014. Архів оригіналу за 26 грудня 2014. Процитовано 30 березня 2022.
  79. ↑ В Facebook заблокировали страницу группы в поддержку Навального. Архів оригіналу за 6 лютого 2021. Процитовано 7 лютого 2021.
  80. ↑ Фейсбук заблокировал страницу народного схода в поддержку Навального. Грани.Ру. 20 грудня 2014. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 7 лютого 2021.
  81. ↑ Facebook и «ВКонтакте» заблокировали страницы акции в поддержку Навального. Архів оригіналу за 7 лютого 2021. Процитовано 7 лютого 2021.
  82. ↑ Создатель «ВКонтакте» ругает Facebook из-за Навального. Архів оригіналу за 25 грудня 2014. Процитовано 7 лютого 2021.
  83. ↑ Mike Isaac (23 грудня 2014). Facebook Page Goes Dark, Angering Russia Dissidents. The New York Times. Архів оригіналу за 8 лютого 2021. Процитовано 7 лютого 2021.
  84. ↑ Facebook blocks Russian page supporting Navalny, Putin’s biggest critic. Архів оригіналу за 9 лютого 2021. Процитовано 7 лютого 2021.
  85. ↑ Сообщение в твиттере Майкла Макфола. Архів оригіналу за 11 листопада 2020. Процитовано 7 лютого 2021.
  86. ↑ Источники Дождя: Facebook и Twitter отказались блокировать страницы сторонников Навального. Архів оригіналу за 13 квітня 2015. Процитовано 7 лютого 2021.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Справа_«Ів_Роше»&oldid=39324975