Список сонячних бур

сторінка-список у проекті Вікімедіа

Сонячні бурі різних типів спричинені збуреннями на Сонці, найчастіше корональними хмарами, виникають унаслідок спалахів Сонця, що виходять з активних областей сонячних плям, або з корональних дір. Незначні або активні сонячні бурі (тобто бурі, обмежені вищими широтами) можуть виникати за умов підвищеного фонового сонячного вітру, коли геліосферне магнітне поле перебуває в орієнтації на південь, у бік Землі (що також призводить до набагато сильніших умов шторму з джерел, пов'язаних із CME).[1] Сплески індексу Dst спостерігаються в Лабораторії ФІАН[2], Національне управління океанічних і атмосферних досліджень[3], Всесвітний центр даних[en] в Кіото[4].

Перелік найбільших бурРедагувати

Події, на які вказують багато дослідженьРедагувати

Назва Дата
5410 до н. е[5]
ймовірно, полярне сяйво під час цього спалаху було зафіксоване в ассирійських хроніках[6] 660 р. до н. е
подія Міяке[en][7] 774-775 рр.
пік космогенного ізотопу вуглецю-14 в 993 році[en][8] 993-994

Прямі вимірювання та/або візуальні спостереженняРедагувати

Назва Дата
Тривала сильна екстремальна геомагнітна буря, що викликала полярне сяйво до магнітна широта[en] 28,8° (MLAT) та 33,0° інваріантна широта[en] (ILAT)[9]. березень 1582 p.
явище всеєвропейського масштабу 1709 p
настільки ж інтенсивний геошторм, як подія 1989 року, але менш інтенсивний, ніж подія в Керрингтоні[10] лютий 1730 р.
І[11] вересень 1770 р
Каррінгтонська подія, найбільш екстремальний шторм, коли-небудь зафіксований; повідомлялося, що телеграфні машини шокували операторів та спричиняли невеликі пожежі; полярне сяйво було видиме в тропічних районах; вперше встановлений зв'язок спалахів з геомагнітними збуреннями. Екстремальний шторм безпосередньо передував події наприкінці серпня. вересень 1859 р
I[12] лютий 1872 р
Аврора 17 листопада 1882[en][13] листопад 1882 р
Екстремальна буря, оцінена в Dst[en] -531 нТл, виникла внаслідок швидкої СМЕ (середнє значення ≈1500 км/с), сталася під час висхідної фази мінімуму відносно слабкого 14-го сонячного циклу, що стало найзначнішою бурею за весь час спостережень сонячного мінімального періоду. Полярне сяйво спостерігалося на ≈44,1° ILAT, відбувалися масові збої та надмірна зарядка телеграфних систем[14][15]. жовтень 1903 р
геошторм досяг -595 нТл, що можна порівняти з подією у березні 1989 року[16] вересень 1909 р
Найбільш відома екстремальна геомагнітна буря 1921 року[en] інтенсивністю −907 ± 132 нТл[17]; задокументований найдальший екватор (найнижча широта) полярного сяйва; спостерігались перегоряння запобіжників, електроприладів та телефонних станцій; спричинені пожежі на сигнальних вежах та телеграфній станції; повне відключення зв'язку тривало кілька годин. травень 1921 р
Фатимський шторм[en]. Полярні сяйва, викликані бурею, спостерігалися по всій Європі[18], включаючи Португалію та Сицилію, а також в Південній Каліфорнії, на Бермудах і в Південній Австралії. На 12 годин були повністю перервані трансатлантичні радіокомунікації. Останній раз подібне явище всеєвропейського масштабу спостерігалося в 1709 році. січень 1938 р
І[19] вересень 1941 р
Dst - 512 нТл[20] березень 1946 р
І[21] вересень 1957 р
І[22] лютий 1956 р
I[21] лютий 1958 р
I[21] липень 1959 р
сигналами невідомого походження паралізовані радари попередження про ракетний напад та інші військові засоби НАТО[23]. У США було оголошено бойову тривогу, готувалися до вильоту бомбардувальники з ядерними боєприпасами і запуск міжконтинентальних балістичних ракет. Світ опинився на межі ядерної катастрофи. 23 травня 1967 р
вкрай сильний геошторм 1972 року[en] [24]. викликав припинення зв'язку по кабелю між містами Плано і Каскад (США). Також вийшов з ладу потужний трансформатор на гідроелектростанції у штаті Британська Колумбія (США). 4 серпня 1972 р., в один з днів американо-в'єтнамської війни, відбулася унікальна подія: магнітна буря спровокувала несанкціонований підрив двох десятків магнітних морських мін. серпень 1972 р
непередбачене швидке гальмування в атмосфері і падіння космічної лабораторії «Skylab» (США)[25]. Подібна доля спіткала і радянську орбітальну станцію «Салют-5» в липні — серпні 1977 р. липень 1979 p
Геомагнітна буря березня 1989. Найсильніший шторм космічної ери за кількома показниками[26]; відключено електромережу провінції Квебек потужністю 20 ГВт (Канада). Без електроенергії залишились 3 млн осіб. Перервався зв'язок в декаметровому діапазоні радіохвиль. У метровому діапазоні, навпаки, різко збільшилася дальність поширення радіохвиль, що істотно погіршило завадну обстановку. Орбіта ряду ШСЗ зменшилася на 3-7 км. березень 1989 р
I[27] серпень 1989 р
Полярні сяйва були помітні в США аж на південь до Техасу[28] листопад 1991 р
I[29] квітень 2000 р
Bastille Day event[en]. Незважаючи на велику відстань від Сонця, подію до Дня взяття Бастилії спостерігали «Вояджер-1» та «Вояджер-2»[30]. липень 2000 р
I[29] квітень 2001 р
Швидкий рух CME викликав яскраві полярні сяйва аж на південь до Техасу, Каліфорнії та Флориди[31] листопад 2001 р
Сонячна буря Гелловіну 2003[en] одна з найбільш інтенсивних бур космічної ери[32], сталися аварії в енергосистемі м. Мальме (Швеція), в штатах Нью-Йорк і Вісконсин (США), порушення функціонування систем телекомунікацій та GPS-навігації, вихід з ладу багатьох ШСЗ різних країн (втрата зв'язку, вихід з ладу телеметрії, відключення комп'ютерів і т. ін.). жовтень-листопад 2003 p
I[33] 7-10 листопада 2004 р
I[34] січень 2005 p
Надшвидкий CME 2012[en][35], спрямований далеко від Землі, з характеристиками, що можливо зробили б його штормом класу Керрінгтон. липень 2012 р
dst -125 нТл[36] 28 травня 2017
dst -174 нТл[37] 26 серпня 2018

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 15 серпня 2021. Процитовано 15 серпня 2021. 
  2. Прогноз магнитных бурь. tesis.lebedev.ru. Архів оригіналу за 15 серпня 2021. Процитовано 15 серпня 2021. 
  3. solar.sec.noaa.gov/weekly
  4. Архівована копія. Архів оригіналу за 18 лютого 2004. Процитовано 18 лютого 2004. 
  5. https://doi.org/10.1029%2F2021GL093419
  6. Архівована копія. Архів оригіналу за 12 червня 2020. Процитовано 15 серпня 2021. 
  7. Cliver, E. W.; Hayakawa, H.; Love, Jeffrey J.; Neidig, D. F. (29 жовтня 2020). On the Size of the Flare Associated with the Solar Proton Event in 774 AD. The Astrophysical Journal 903 (1). с. 41. ISSN 0004-637X. doi:10.3847/1538-4357/abad93. Процитовано 15 серпня 2021. 
  8. Hayakawa, Hisashi; Tamazawa, Harufumi; Uchiyama, Yurina; Ebihara, Yusuke; Miyahara, Hiroko; Kosaka, Shunsuke; Iwahashi, Kiyomi; Isobe, Hiroaki (13 грудня 2016). Historical Auroras in the 990s: Evidence of Great Magnetic Storms. Solar Physics (англ.) 292 (1). с. 12. ISSN 1573-093X. doi:10.1007/s11207-016-1039-2. Процитовано 15 серпня 2021. 
  9. Carrasco, Víctor Manuel Sánchez; Vaquero, José Manuel (2020). Portuguese eyewitness accounts of the great space weather event of 1582. Journal of Space Weather and Space Climate (англ.) 10. с. 4. ISSN 2115-7251. doi:10.1051/swsc/2020005. Архів оригіналу за 7 травня 2021. Процитовано 15 серпня 2021. 
  10. Hayakawa, Hisashi; Ebihara, Yusuke; Vaquero, José M.; Hattori, Kentaro; Carrasco, Víctor M. S.; Gallego, María de la Cruz; Hayakawa, Satoshi; Watanabe, Yoshikazu та ін. (2018-08). A Great Space Weather Event in February 1730. Astronomy & Astrophysics 616. с. A177. ISSN 0004-6361. doi:10.1051/0004-6361/201832735. Архів оригіналу за 15 серпня 2021. Процитовано 15 серпня 2021. 
  11. Hayakawa, Hisashi; Iwahashi, Kiyomi; Ebihara, Yusuke; Tamazawa, Harufumi; Shibata, Kazunari; Knipp, Delores J.; Kawamura, Akito Davis; Hattori, Kentaro та ін. (29 листопада 2017). Long-Lasting Extreme Magnetic Storm Activities in 1770 Found in Historical Documents. The Astrophysical Journal 850 (2). с. L31. ISSN 2041-8213. doi:10.3847/2041-8213/aa9661. Архів оригіналу за 11 травня 2021. Процитовано 15 серпня 2021. 
  12. Hayakawa, Hisashi; Ebihara, Yusuke; Willis, David M.; Hattori, Kentaro; Giunta, Alessandra S.; Wild, Matthew N.; Hayakawa, Satoshi; Toriumi, Shin та ін. (18 липня 2018). The Great Space Weather Event during February 1872 Recorded in East Asia. The Astrophysical Journal 862 (1). с. 15. ISSN 1538-4357. doi:10.3847/1538-4357/aaca40. Процитовано 15 серпня 2021. 
  13. Love, Jeffrey J. (2018). The Electric Storm of November 1882. Space Weather (англ.) 16 (1). с. 37–46. ISSN 1542-7390. doi:10.1002/2017SW001795. Архів оригіналу за 15 серпня 2021. Процитовано 15 серпня 2021. 
  14. Phillips, Dr Tony (29 липня 2020). The Solar Minimum Superstorm of 1903. Spaceweather.com (англ.). Архів оригіналу за 15 серпня 2021. Процитовано 15 серпня 2021. 
  15. Hayakawa, Hisashi; Ribeiro, Paulo; Vaquero, José M.; Gallego, María Cruz; Knipp, Delores J.; Mekhaldi, Florian; Bhaskar, Ankush; Oliveira, Denny M. та ін. (30 червня 2020). The Extreme Space Weather Event in 1903 October/November: An Outburst from the Quiet Sun. The Astrophysical Journal 897 (1). с. L10. ISSN 2041-8213. doi:10.3847/2041-8213/ab6a18. Архів оригіналу за 15 серпня 2021. Процитовано 15 серпня 2021. 
  16. Love, Jeffrey J.; Hayakawa, Hisashi; Cliver, Edward W. (2019). On the Intensity of the Magnetic Superstorm of September 1909. Space Weather (англ.) 17 (1). с. 37–45. ISSN 1542-7390. doi:10.1029/2018SW002079. Архів оригіналу за 15 серпня 2021. Процитовано 15 серпня 2021. 
  17. Love, Jeffrey J.; Hayakawa, Hisashi; Cliver, Edward W. (2019). Intensity and Impact of the New York Railroad Superstorm of May 1921. Space Weather (англ.) 17 (8). с. 1281–1292. ISSN 1542-7390. doi:10.1029/2019SW002250. Архів оригіналу за 15 серпня 2021. Процитовано 15 серпня 2021. 
  18. A Large Sunspot. Nature (англ.) 141 (3560). 1 січня 1938. с. 156–156. ISSN 1476-4687. doi:10.1038/141156b0. Архів оригіналу за 15 серпня 2021. Процитовано 15 серпня 2021. 
  19. The Geomagnetic Blitz of September 1941. Eos (амер.). doi:10.1029/2016eo059319. Архів оригіналу за 15 серпня 2021. Процитовано 15 серпня 2021. 
  20. Hayakawa, Hisashi; Ebihara, Yusuke; Pevtsov, Alexei A; Bhaskar, Ankush; Karachik, Nina; Oliveira, Denny M (2 червня 2020). Intensity and time series of extreme solar-terrestrial storm in 1946 March. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society 497 (4). с. 5507–5517. ISSN 0035-8711. doi:10.1093/mnras/staa1508. Процитовано 15 серпня 2021. 
  21. а б в Stanislawska, Iwona; Gulyaeva, Tamara L.; Grynyshyna-Poliuga, Oksana; Pustovalova, Ljubov V. (2018). Ionospheric Weather During Five Extreme Geomagnetic Superstorms Since IGY Deduced With the Instantaneous Global Maps GIM-foF2. Space Weather (англ.) 16 (12). с. 2068–2078. ISSN 1542-7390. doi:10.1029/2018SW001945. Архів оригіналу за 15 серпня 2021. Процитовано 15 серпня 2021. 
  22. Usoskin, Ilya G.; Koldobskiy, Sergey A.; Kovaltsov, Gennady A.; Rozanov, Eugene V.; Sukhodolov, Timofei V.; Mishev, Alexander L.; Mironova, Irina A. (2020). Revisited Reference Solar Proton Event of 23 February 1956: Assessment of the Cosmogenic-Isotope Method Sensitivity to Extreme Solar Events. Journal of Geophysical Research: Space Physics (англ.) 125 (6). с. e2020JA027921. ISSN 2169-9402. doi:10.1029/2020JA027921. Архів оригіналу за 15 серпня 2021. Процитовано 15 серпня 2021. 
  23. https://doi.org/10.1002%2F2016SW001423
  24. Knipp, Delores J.; Fraser, Brian J.; Shea, M. A.; Smart, D. F. (2018). On the Little-Known Consequences of the 4 August 1972 Ultra-Fast Coronal Mass Ejecta: Facts, Commentary, and Call to Action. Space Weather (англ.) 16 (11). с. 1635–1643. ISSN 1542-7390. doi:10.1029/2018SW002024. Архів оригіналу за 12 серпня 2021. Процитовано 15 серпня 2021. 
  25. neprohogi.livejournal.com/70392.html
  26. Архівована копія. Архів оригіналу за 27 квітня 2021. Процитовано 15 серпня 2021. 
  27. Архівована копія. Архів оригіналу за 15 серпня 2021. Процитовано 15 серпня 2021. 
  28. Архівована копія. Архів оригіналу за 15 лютого 2022. Процитовано 15 серпня 2021. 
  29. а б Katamzi-Joseph, Zama Thobeka; Habarulema, John Bosco; Hernández-Pajares, Manuel (2017). Midlatitude postsunset plasma bubbles observed over Europe during intense storms in April 2000 and 2001. Space Weather (англ.) 15 (9). с. 1177–1190. ISSN 1542-7390. doi:10.1002/2017SW001674. Архів оригіналу за 15 серпня 2021. Процитовано 15 серпня 2021. 
  30. https://doi.org/10.1029%2F2002GL014729
  31. Nov. 5 - 6, 2001 Aurora Gallery. www.spaceweather.com. Архів оригіналу за 30 вересня 2021. Процитовано 15 серпня 2021. 
  32. Love, Jeffrey J. (2021). Extreme-Event Magnetic Storm Probabilities Derived From Rank Statistics of Historical Dst Intensities for Solar Cycles 14–24. Space Weather (англ.) 19 (4). с. e2020SW002579. ISSN 1542-7390. doi:10.1029/2020SW002579. Архів оригіналу за 15 серпня 2021. Процитовано 15 серпня 2021. 
  33. солнечные, гелиосферные и магнитосферные возмущения в ноябре 2004 г. //Геомагнетизм и аэрономия. 2005. 45, № 6. С. 723—763
  34. Bieber, J. W.; Clem, J.; Evenson, P.; Pyle, R.; Sáiz, A.; Ruffolo, D. (2013-06). GIANT GROUND LEVEL ENHANCEMENT OF RELATIVISTIC SOLAR PROTONS ON 2005 JANUARY 20. I. SPACESHIP EARTH OBSERVATIONS. The Astrophysical Journal (англ.) 771 (2). с. 92. ISSN 0004-637X. doi:10.1088/0004-637X/771/2/92. Процитовано 15 серпня 2021. 
  35. Zell, Holly (14 квітня 2015). STEREO Observes One of the Fastest CMEs On Record. NASA. Архів оригіналу за 13 жовтня 2021. Процитовано 15 серпня 2021. 
  36. Архівована копія. Архів оригіналу за 15 серпня 2021. Процитовано 15 серпня 2021. 
  37. Геомагнетизм и аэрономия. T. 60, Номер 2, 2020. sciencejournals.ru. Архів оригіналу за 15 серпня 2021. Процитовано 15 серпня 2021. 

ПосиланняРедагувати