Шарковський Олександр Миколайович

український математик

Олекса́ндр Миколайович Шарко́вський (*7 грудня 1936, Київ) — український математик, член-кореспондент АН УРСР (1978), академік НАН України (2006).

Олександр Миколайович Шарковський
Олександр Шарковський
Олександр Шарковський
Народився 7 грудня 1936(1936-12-07)[1] (85 років)
Київ, Українська СРР, СРСР
Місце проживання Київ, Україна
Країна СРСР СРСР, Україна Україна
Національність українець
Діяльність математик, викладач університету
Alma mater механіко-математичний факультет Київського національного університету (1958)
Галузь Динамічна система
Заклад Інститут математики НАН України
Звання академік і член-кореспондент
Ступінь доктор фізико-математичних наук[2] (1967)
Науковий керівник Митропольський Юрій Олексійович
Аспіранти, докторанти Коляда Сергій Федорович[2], Хусаінов Денис Ях'євич[2], Пелюх Григорій Петровичd[2], V. M. Polishchukd[2], V. S. Bondarchukd[2], Vladimir A. Dobrynskiyd[2], Elena Yu. Romanenkod[2], Майстренко Юрій Леонідовичd[2], Anatoli F. Ivanovd[2], L. M. Slyusarchukd[2], Igor B. Krasnyukd[2], Andrei G. Sivakd[2], Sardar Ya. Alievd[2], Volodymyr Yu. Maistrenkod[2], Marina B. Vereikinad[2], Volodymyr V. Fedorenkod[2] і Бахурський Олександр Григоровичd[2]
Членство НАН України
Відомий завдяки: Теорема Шарковського
академік НАН України

Завідувач відділу теорії динамічних систем Інституту математики НАН України, Лауреат премій НАН України ім. М. М. Боголюбова та М. О. Лавретьєва.

Став відомим завдяки доведенню теореми, яка отримала його ім'я. Автор праць з теорії динамічних систем, теоретичної механіки.

БіографіяРедагувати

Ще у 1952 р., прізвище Шарковського з'явилось у математичному світі — журналі «Успехи математических наук», коли восьмикласник Олександр Шарковський став переможцем Київської математичної олімпіади школярів. А першу наукову працю він написав уже на першому курсі Київського університету. По закінченні з відзнакою КДУ ім Т. Г. Шевченка він так само успішно завершує аспірантуру Інституту математики АН УРСР достроковим захистом кандидатської дисертації (1961). А незабаром, у 1967 р., захищає і докторську дисертацію. В 1978 р. О. М. Шарковського обрали членом-кореспондентом АН УРСР, а в 2006 р. — дійсним членом НАН України. З 1974 р. О. М. Шарковський завідував відділом диференціальних рівнянь Інституту математики АН УРСР, а з 1986 р. очолює відділ теорії динамічних систем, який було створено з його ініціативи.

Науковий доробокРедагувати

О. Шарковський створив основи топологічної теорії одновимірних динамічних систем, теорії, яка на сьогодні є одним з інструментів дослідження еволюційних задач найрізноманітнішої природи. Ним відкрито закон співіснування періодичних траєкторій різних періодів; досліджено топологічну структуру басейнів притяжіння різних множин; одержано низку критеріїв простоти та складності динамічних систем. О. М. Шарковському належать і фундаментальні результати з теорії динамічних систем на довільних топологічних просторах.

Досягнення українського вченого одержали загальне визнання у міжнародних наукових колах. З його ім'ям пов'язано становлення та розвиток хаотичної динаміки. У науковій літературі можна зустріти такі терміни як теорема Шарковського, порядок Шарковського, простір Шарковського, стратифікація Шарковського та ін. З теоремою Шарковського пов'язують започаткування нового напрямку в теорії динамічних систем — комбінаторної динаміки. У 1994 р. в Іспанії відбулась міжнародна конференція «Тридцять років теоремі Шарковського. Нові перспективи».

Дослідження, проведені О. М. Шарковським, дозволили йому запропонувати концепцію «ідеальної турбулентності» — нового математичного явища в детермінованих системах, яке моделює в часі і просторі найскладніші властивості турбулентності, а саме: процеси утворення когерентних структур спадаючих масштабів та народження випадкових станів.

Наукову роботу О. М. Шарковський активно поєднує з педагогічною діяльністю. Із середини 60-х років ХХ ст. читав загальні курси та лекції з теорії динамічних систем на механіко-математичному факультеті рідного університету. О. М. Шарковський — автор майже 250 наукових праць, з них п'ять монографій, які написані у співавторстві з учнями. Серед учнів — 3 доктори і 14 кандидатів наук. Багато енергії і часу віддав український учений розвиткові наукових зв'язків. Він виступав з лекціями в університетах та наукових центрах більш ніж 20 країн Європи й Америки, в університетах Китаю та Австралії. Входить до редколегій низки міжнародних математичних видань, зокрема є співредактором журналу «Journal of Difference Equations and Applications» (США).

Названі на його честьРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Архів історії математики Мактьютор
  2. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф Математичний генеалогічний проєкт — 1997.