Titan Airways Ltd, що діє як Titan Airwaysчартерна авіакомпанія Великої Британії зі штаб-квартирою в лондонському аеропорту Станстед, що працює головним чином в сфері корпоративних та бізнес-перевезень, що надає свої літаки в операційний лізинг, а також виконує вантажні перевезення за контрактом з Royal Mail.

Titan Airways
ІАТА
ZT
ІКАО
AWC
Позивний
ZAP
Тип авіакомпанія
Дата заснування 1988
Базовий аеропорт Лондон-Станстед
Хаби Лондон-Станстед
Розмір флоту 10
Штаб-квартира Лондон-Станстед, Англія
Керівник Gene Willson
Сайт titan-airways.com

Авіакомпанія має сертифікат експлуатанта A Управління цивільної авіації Великої Британії, що дає право на перевезення вантажів, пошти і пасажирів на повітряних суднах місткістю 20 і більше крісел[1].

Портом приписки авіакомпанії і її головним транзитним вузлом (хабом) є аеропорт Лондон Станстед.

Історія ред.

 
Short 330 авіакомпанії Titan Airways в міжнародному аеропорту Норвіч, березень 1994 року
 
BAe 146 авіакомпанії Titan Airways в колишній лівреї в аеропорту Едінбургу

Авіакомпанія Titan Airways була заснована в 1988 році. В даний час повністю належить одному з її засновників Джину Вілсону, який в кінці 2012 року повністю викупив решту частку власності у британської інвестиційної компанії 3i[2].

Спочатку флот перевізника складався з одного турбогвинтового літака Short 330 з пасажирським салоном на 33 місця.

Основними клієнтами Titan Airways є інвестиційні групи, виробники повітряних суден, великі автовиробники, футбольні клуби, туристичні компанії, оператори круїзних ліній і корпорації, що працюють в сфері індустрії розваг[3].

Авіакомпанія отримала кілька відомих премій, включаючи Королівську премію кращим комерційним підприємствам країни в 2001 році[4]. З 2000 року Titan Airways чотири рази входив у список ста кращих комерційних підприємств рейтингу газети Sunday Times[5].

Всі повітряні судна авіакомпанії мають реєстрацію Великої Британії, а також сертифіковані Управлінням цивільної авіації країни (CAA) та Європейським агентством авіаційної безпеки (EASA).[6].

Маршрутна мережа ред.

 
Boeing 737-300 авіакомпанії Titan Airways
 
Boeing 757-200 авіакомпанії Titan Airways
 
Boeing 767-300 авіакомпанії Titan Airways

Крім роботи за договорами на перевезення VIP-персон, авіакомпанія виконує сезонні чартерні програми для туристичних операторів Великої Британії. Під час літнього сезону Titan Airways відкриває маршрути в Даламан (Туреччина), Турб/Лурд/Перенеї (Франція), Фігаро та Кальві (Корсика). У зимовий сезон відкривається напрямок Шамбері (Альпи)[7].

Флот ред.

Флот Titan Airways станом на 19 лютого 2018:[8]

Флот Titan Airways
Тип В дії Замовлено Пасажирів Примітки
C Y Total
Airbus A318-100 1 32 32 Оренда у British Airways
112 112
Airbus A320-200 2 168 168
180 180
Airbus A321-200 2 2 212 212
Boeing 737-300QC 1 130 130
Boeing 737-400 1 146 146
Boeing 757-200 2 80 80 Гнучка конфігурація бізнес- або економ-класу.
40 108 148
202 202
Boeing 767-300ER 1 265 265
Вантажний флот Titan Airways
Boeing 737-400SF 1 Вантажний
Разом 11

Література ред.

  • Eastwood, Tony and Roach, John. Turbo Prop Airliner Production List. The Aviation Hobby Shop, 1998, ISBN 0-907178-69-3.

Примітки ред.

  1. Operating Licence. Архів оригіналу за 11 березня 2007. Процитовано 25 липня 2017.
  2. Архівована копія. Архів оригіналу за 18 липня 2013. Процитовано 25 липня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  3. Titan Airways expands airline support role. Traveldailynews.com. Архів оригіналу за 18 липня 2013. Процитовано 25 квітня 2014.
  4. Top honour for air charter operator. East Anglia Daily Times. 3 листопада 2010. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 16 липня 2013.
  5. Company search results. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 25 липня 2017.
  6. IOSA Registry. IATA. 25 квітня 2013. Архів оригіналу за 7 лютого 2016. Процитовано 25 квітня 2014.
  7. Airlines | Chambéry Savoie Airport. Chambery-airport.com. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 25 квітня 2014.
  8. Titan Airways Fleet. Архів оригіналу за 28 червня 2018. Процитовано 28 травня 2018.

Посилання ред.