Вікіпедія

5335 Дамокл

астероїд

5335 Дамокл (дав.-гр. Δαμοκλῆς) — невеликий астероїд із групи кентаврів[4], який характеризується сильно нахиленою орбітою з високим ексцентриситетом, на підставі чого деякі вчені виділяють їх в особливу групу астероїдів — дамоклоїди, які, як вважається, являють собою неактивні ядра комет. Дамокл було відкрито 18 лютого 1991 року австралійським астрономом Робертом Макнотом в обсерваторії Сайдинг-Спринг і названо на честь Дамокла, персонажа давньогрецького міфу про дамоклів меч[5], — символ постійної навислої загрози, покликаний показати мінливість влади, при зовнішньому видимому благополуччі.

5335 Дамокл
Названо на честь Дамоклів меч[d]
Попередник 5334 Мішіма[1]
Наступник 5336 Kley
Першовідкривач або винахідник Роберт МакНот[1][2]
Дата відкриття (винаходу) 18 лютого 1991[2]
Місце астрономічного відкриття Обсерваторія Сайдинг-Спрінг[2]
Група астероїдів Кентаври[2]
Батьківське небесне тіло Сонце
Апоцентр 3 303 270 582 926,7 м[3] і 22,157680881234 ± 0,0043111 астрономічна одиниця[2]
Перицентр 236 450 819 039,31 м[3] і 1,590864206082 ± 4,3313E−5 астрономічна одиниця[2]
Аргумент перицентра 3,338 радіан[3] і 191,09224955975 ± 0,0015547 °[2]
Ексцентриситет орбіти 0,867, 0,8663989[3] і 0,866024280626 ± 2,5405E−5[2]
Нахил орбіти 1,077 радіан[3] і 61,73218654064 ± 0,00037494 °[2]
Період обертання 40,69 рік[3] і 14 945,448284529 ± 4,3618 доба[2]
Велика піввісь орбіти 1 769 826 809 585,4 м[3] і 11,874272543658 ± 0,0023103 астрономічна одиниця[2]
Довгота висхідного вузла 5,481 радіан[3] і 314,09627528269 ± 0,00038268 °[2]
Середня аномалія 4,38 радіан[3] і 290,24823595569 ± 0,086059 °[2]
Видима зоряна величина 26,56
Абсолютна зоряна величина 13,3[3] і 13,23[2]
Астрономічний символ
Діаграма орбіти
Епоха 13 вересня 2023 рокуd[2]
Time of periapsis 2 463 096,2538397 ± 4,4179000002 Юліанський день[2]
Тимчасове позначення 1991 DA[2]
CMNS: 5335 Дамокл у Вікісховищі

Після вивчення цього об'єкта з'ясувалося, що його орбіта істотно відрізняється від орбіт усіх відкритих раніше малих тіл Сонячної системи: у точці свого перигелію Дамокл перетинає орбіту Марса, а в афелії віддаляється аж за орбіту Урана[6]. Стабільність цієї орбіти пояснюється насамперед її високим нахилом до площини екліптики, поблизу якої перебувають орбіти планет-гігантів, завдяки чому сильно зменшується сила гравітаційних збурень, яку вони справляють на орбіту. Орбіта Дамокла залишається стабільною впродовж десятків тисяч років і надалі залишатиметься такою десятки тисяч років. Утім, у результаті розрахунків довгострокової динамічної еволюції цього тіла групі британських астрономів у складі Дункана Стіла (Duncan Steel), Герхарда Хана (Gerhard Hahn), Марка Бейлі (Mark Bailey) та Девіда Ешера (David J. Asher) вдалося встановити, що існує висока ймовірність переходу цього космічного тіла на орбіту, що перетинає орбіту Землі, а це створить реальну погрозу його зіткнення з нашою планетою. Почасти саме тому Дамокл і одержав таку назву. Пізніше були виявлені й інші астероїди з подібними орбітами; деякі астрономи почали виділяти їх в окрему групу.

Існує припущення, що саме Дамокл може бути джерелом метеорного потоку в сузір'ї Дракона на Марсі[7].

Станом на 2014 рік Дамокл віддалений від Сонця на 21,8 а. о. і має видиму зоряну величину 26,9[8].

Зовнішні посилання ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б Minor Planet Center Database
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у БД малих тіл Сонячної системи (JPL)
  3. ↑ а б в г д е ж и к л https://www.minorplanetcenter.net/db_search/show_object?object_id=5335
  4. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 10 червня 2023.
  5. ↑ IAU Minor Planet Center. minorplanetcenter.net. Процитовано 10 червня 2023.
  6. ↑ Steel, D. "Rogue Asteroids and Doomsday Comets", page 127-8. Wiley & Sons, 1995
  7. ↑ Meteor Showers and Their Parent Bodies [Архівовано 3 жовтень 2008 у Wayback Machine.](англ.)
  8. ↑ AstDyS Damocles Ephemerides. Department of Mathematics, University of Pisa, Italy. Процитовано 5 квітня 2014.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=5335_Дамокл&oldid=41923199