Я пам'ятаю мить чудову
«Я пам'ятаю мить чудову...» (1825) — ліричний вірш російського поета Олександра Пушкіна, написаний влітку 1825 році. Адресований Анні Керн, дружині коменданта Ризької фортеці, героя Вітчизняної війни 1812 року Єрмолая Федоровича Керна.
| Я пам'ятаю мить чудову... | ||||
|---|---|---|---|---|
| рос. Я помню чудное мгновенье… | ||||
| Жанр | вірш | |||
| Форма | вірш[d] | |||
| Автор | Пушкін Олександр Сергійович | |||
| Мова | російська | |||
| Написано | 1825 | |||
| Опубліковано | 1827 | |||
| Країна |
 Російська імперія | |||
| Видання | «Северные цветы» | |||
| Переклад | перекладачі українською мовою - | |||
|
| ||||
 Цей твір у Вікісховищі | ||||
 Цей твір у Вікіджерелах | ||||
Історія створення ред.
На початку 1819 року в Петербурзі в домі Оленіних Пушкін уперше познайомився з Анною Керн.Це була коротка зустріч на балу. Поет був зачарований її вродою. Через шість років, перебуваючи на засланні в Михайлівському, Пушкін знову побачив її. Анна, тепер уже мати двох дочок: Катерини й Анни, приїхала до своєї тітки П. О. Осипової у сусіднє село Тригорське.
У день її від'їзду на прощання поет передав Анні примірник другого розділу «Євгенія Онєгіна». Між нерозрізаних сторінок жінка побачила складений учетверо поштовий аркуш з віршем: «Я пам'ятаю мить чудову».
Невдовзі після цієї зустрічі Анна Керн передала присвячений їй вірш барону А. Дельвігу, який опублікував у петербурзькому літературному альманасі «Северные цветы» у 1827 році без зазначення адресата. Фактично вірш не має назви, друкується під заголовком «До ***».
Характеристика ред.
Головна тема ліричного твору — тема кохання, яка завжди займала вагоме місце у творчості Олександра Пушкіна. Поет осмислює порожнечу свого життя між першою зустріччю з героїнею послання і теперішнім. «Йшли роки. Мрії чарівничі Розвіяв вітер часу злий». Автор пригадує заслання на південь, пригнічений настрій чергового заслання у родовий маєток Михайлівське. Нова зустріч з героїнею творить диво. Кохання приносить воскресіння душі, повертає радість творчості.
Пушкін створив ідеальний образ ліричної героїні. Вона є втіленням вічної жіночності. Рефрен «Як осяйне видіння раю, Як геній чистої краси» поєднує дві частини життя героя. Без коханої його життя нічого не варте. Нова зустріч пробуджує душу героя: «І серце б'ється знов огнисте, В моїй душі воскресли знов І божество, й натхнення чисте, Й життя, і сльози, і любов»
Вірш написаний чотиристопним ямбом. Створити зразок любовної лірики Пушкіну допомагають яскраві епітети («мить чудова», «осяйне видіння», «геній чистої краси»). Метафор небагато, але вони афористичні: «Мрії чарівничі Розвіяв вітер часу злий». Метонімія: «Моїм очам з'явилась ти» Градація: «І божество, й натхнення чисте, Й життя, і сльози, і любов». Останнє слово «любов» — вершина почуттів і думок, почуття, яке повністю захоплює героя.
Вірш у музиці ред.
Вірш побудований на музичних варіаціях образів-мотивів: мить чудова - геній чистої краси- божество - натхнення. Твір звучить, як музика. У 1840 році композитор Михайло Глінка написав на вірш Пушкіна романс. Він присвятив його своїй коханій, доньці Анни Керн — Катерині Керн.
Переклади українською ред.
Примітки ред.
Посилання ред.
Джерела ред.
- https://naurok.com.ua/urok-lyubovna-lirika-o-s-pushkina-88160.html
- Зарубіжна література: Підручник для 9 класу. — Ковбасенко Ю. І. — К., Грамота, 2009
- Зарубіжна література: Підручник для 9 класу. — Звиняцьковський Володимир. — К.:Генеза, 2004. -352 с.
- Майман Е.А.Пушкин. Жизнь и творчество. -М., Наука,1982