Юхим Митюк
Юхи́м Никифорович Митю́к (1732 — 28 березня (9 квітня) 1810, Київ, Київська губернія, Російська імперія) — діяч київського магістрату, 2-й голова міської думи Києва в 1787—1790 роках.
| Юхим Митюк | |
|---|---|
_(1782).gif) | |
| Голова міської думи Києва | |
| 1787 — 1790 | |
| Попередник | Василь Копистенський |
| Наступник | Григорій Радзицький |
| Народився |
1732 |
| Помер |
28 березня (9 квітня) 1810[1] Київ, Київська губернія, Російська імперія |
| Підданство | Російська імперія |
| Рід Митюки | |
| Батько | Никифор Митюк |
| Професія | купець |
| Релігія | православ'я |
Біографія ред.
Народився 1732 року. Походив із заможної купецької родини Митюків. Син купця Никифора Митюка. Мешкав на Кожум'яках. Спільно з батько очолив торгову справу, згодом ставши купцем I гільдії. Придбав 3 садиби та постоялий двір. Водночас брав активну участь у роботі міського магістрату. 1766 року призначено інстигатором магістрату. Вже у 1770-х роках значиться як один з багатших київських купців.
У 1781 або 1782 році обирається райцею. У 1780-х роках стає купецькою старшиною та гласним міської думи. Це дозволило отримати ранг бунчукового товариша. 1787 році обирається головою міської думи Києва. Продовжив політику попередника — Василя Копистенського щодо захисту інтересів міста з приводу передачі прибутків з Васильківської митниці. Голова та члени думи наполягали на передачі прибутків з митниці в розпорядження думи, а правитель київського намісництва Семен Ширков — до приказу громадського призренія (піклування). Зрештою досягнуто згоди щодо збільшення прибутків міської думи, а натомість доходи від Васильківської митниці спрямовано до приказу. У 1788 році зустрічав імператрицю Катерину II під час перебування в Києві.
У 1790 році поступився посадою Григорію Радзицькому. 1792 року після смерті батька об'єднав родинну власність та капітали. В подальшому займався купецькою діяльністю, проте не забував про справи міста, беручи участь у загальних зборах. 1797 році виступав поручителем виконання будівельних робіт зі зведення арсеналу Києво-Печерської цитаделі.
У 1802 році обирається бурмистром. У 1806 році разом з війтом Георгієм Рибальським увійшов до складу комісії з міських доходів і витрат. Вона керувала фінансовими надходженнями та витратами, а також торговою сферою. Був доволі активним її членом, намагаючись ліквідувати дефіцит коштів, який продовжував невпинно зростати.
Помер у Києві 28 березня (9 квітня) 1810 року[2], похований на міському кладовищі[2].
Примітки ред.
- ↑ метрична книга
- ↑ а б Запис про смерть в метричній книзі Хрестовоздвиженської церкви на Подолі за 1810 рік // ЦДІАК України. Ф. 127. Оп. 1079. Спр. 1334а. Арк. 47зв–48.
Джерела ред.
- Андріевскій А. А. Пререканіе Кіевской городской думы съ администраціей по поводу одной изъ статей городскихъ доходовъ въ 1785–87 г. // Кіевская старина. — 1892. — Т. XXXVIII. — № 9. — Сентябрь. — С. 425. (рос. дореф.)
- Гуржій І. О. Влада і основні організаційні заходи в галузі торгівлі та підприємництва м. Києва XIX ст. // Проблеми історії України ХІХ–ХХ ст. — 2009. — Вип. XVI. — С. 39.
- Макидонов А. В. Персональный состав административного аппарата Новороссии XVIII века. — Запорожье : Просвіта, 2011 — С. 15. (рос.)
- Попельницька О. Історична топографія київського Подолу XVII — початку XIX століття. — К. : Стилос, 2003. — С. 216. — ISBN 966-8518-03-9.
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |