Цегляр Яків Самійлович

Я́ків Самі́йлович Цегля́р (справжнє прізвище — Ціґлер) (* 29 лютого 1912 — 11 лютого 2008) — радянський і український композитор. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1972). Народний артист України (27.01.1993).

Цегляр Яків Самійлович
Основна інформація
Дата народження 29 лютого 1912(1912-02-29)
Місце народження Київ, Російська імперія
Дата смерті 11 лютого 2008(2008-02-11) (95 років)
Місце смерті Київ, Україна
Громадянство Російська імперія, СРСР і Україна
Професії композитор
Освіта Тбіліська державна консерваторія
Нагороди
медаль «За трудову відзнаку» медаль «За оборону Кавказу» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Народний артист України заслужений діяч мистецтв УРСР

Біографічні відомості ред.

За походженням єврей. Народився і помер у Києві. Закінчив Київське музичне училище (1939), навчався у Київській, а закінчив Тбіліську консерваторію (1946). Був учнем П. Козицького і Г. Верьовки.

Твори ред.

  • Опера «Єврейська трагедія»
  • оперети — «Бажаємо щастя» (1957), «Гість із Відня» (1960), «Дівчина і море» (1965), «Щасливий долі поворот» (1980),
  • музичні комедії — «Весь світ і навіть більше» (1967), «Відставний жених» (за твором Г.Квітки-Основ'яненка, 1983), «Сватання на Гончарівці» (1983);
  • вокально-симфонічні твори
    • для голосу з орк. — поема «Любов поета» (1962), кантата «Безсмертному Кобзареві» (1963, 2-а ред. 1972),
    • для колоратурного сопрано з орк. -«Концертний вальс» (1975), ораторія «Єврейська трагедія» (сл. М.Рильського і Дм. Павличка, 1991, оперний варіант «Це мої діти», 1992);
  • для симфонічного оркестру — сюїти з власних оперет і муз. комедій, вальс «Золоті вогні» (1964), ноктюрн «Зорі над Дніпром» (1969) та ін.;
  • камерно-інструментальні твори — сюїти: для струнного квартету (1944), «Струни дружби» для скрипки з оркестром;
  • для фортепіано — 2 прелюди (1971), Варіації;
  • хорові сюїти й хори;
  • романси — «Галька», «Хмільна» (обидва на сл. О.Марунич), «Безсонна ніч» (сл. Ю.Каплана, 1949), та ін.;
  • цикли пісень, сатиричних мініатюр;
  • обробки народних пісень;
  • музика до театральних вистав, кінофільмів («Блакитні дороги» (1947, у співавт.), «Я та інші» (1971), «Дівчина і море» (1981) та ін.).

Література ред.

Посилання ред.