Хуцінь

Хуцінь (胡琴;піньінь húqín) — китайський струнний смичковий інструмент. Складається з круглого, шести — або восьмикутного корпусу та прикріпленого до нього грифа, має дві струни, і два (рідше — чотири) настроювальних кілочків. Корпус інструменту виготовляється зі зміїної шкіри або тонкого дерева. Відомо понад 30 різновидів цього інструменту, найвідоміші з них — ерху, гаоху, баньху.

Ерху — один з найбільш поширених видів хуцінь

Вважається, що хуцінь походить від музичного інструмента Сіціня (奚琴), на якому грали сі — кочові народи Середньої Азії. Схожі за конструкцією інструменти використовуються і в сусідніх з Китаєм країнах: Монголії (моринхур), Кореї, Японії (Кок'ю), В'єтнамі, Таїланді, Лаосі та Камбоджі.

Джерела

• Хуцинь // Музыкальная энциклопедия : [в 6 т.] : [рос.] / гл. ред. Ю. В. Келдыш. — М. : Советская энциклопедия : Советский композитор, 1973—1982. — (Энциклопедии. Словари. Справочники). (рос.)
• Хуцинь [Архівовано 12 квітня 2021 у Wayback Machine.] // Юрій Юцевич. Музика: словник-довідник. — Тернопіль, 2003. — 404 с. — ISBN 966-7924-10-6. (html-пошук по словнику, djvu)