Ходжагельдиєв Язгули Бердимухаммедович

туркменський футболіст та футбольний тренер

Язгули Бердимухаммедович Ходжагельдиєв (туркм. Ýazguly Berdimuhammedowiç Hojageldyýew, нар. 27 лютого 1977) — туркменський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. З 2017 року очолює тренерський штаб збірної Туркменістану.

Ф
Язгули Ходжагельдиєв
Особисті дані
Народження 27 лютого 1977(1977-02-27) (47 років)
  Безмеїн, ТурРСР, СРСР
Громадянство  Туркменістан
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1998–1999 Туркменістан «Балкан»  ? (?)
2002 Туркменістан «Копетдаг»  ? (?)
2002 Туркменістан «Каракум» ? (?)
2003–2005 Туркменістан «Балкан»  ? (?)
2005–2007 Туркменістан МТТУ  ? (?)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2006–2013 Туркменістан МТТУ
2010–2013 Туркменістан Туркменістан
2014–2018 Туркменістан «Алтин Асир»
2017– Туркменістан Туркменістан

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Ігрова кар'єра ред.

У дорослому футболі дебютував 1998 року виступами за команду клубу «Балкан», в якій провів два сезони.

Протягом 2002 року захищав кольори команди клубів «Копетдаг» та «Каракум», а 2003 року повернувся до клубу «Балкан». Цього разу провів у складі його команди три сезони.

2005 року перейшов до клубу «Єдиген», за який відіграв 3 сезони. Завершив професійну кар'єру футболіста виступами за команду «Єдиген» у 2007 році.

Кар'єра тренера ред.

2006 року очолив тренерський штаб клубу МТТУ, де пропрацював з 2006 по 2013 рік. Під його керівництвом клуб тричі був чемпіоном Туркменістану, тричі завойовував Кубок Президента Туркменістану і двічі Суперкубок Туркменістану[1].

В лютому 2010 року Язгули Ходжагельдиєв очолив збірну Туркменістану[2]. Під його керівництвом збірна вирушила на Шрі-Ланку, для участі у фінальному турнірі Кубка виклику АФК 2010 року. На турнірі збірна вперше пробилася у фінал Кубка, програвши в підсумковому матчі КНДР в серії післяматчевих пенальті.

У березні 2011 року національна збірна Туркменістану успішно вийшла у фінальний раунд Кубка виклику АФК 2012, обігравши Пакистан, Тайвань та зігравши внічию з Індією на відбіркових змаганнях у Куала-Лумпурі[3].

Влітку 2011 року першому відбірковому матчі на чемпіонат світу 2014 року проти Індонезії, збірна почала з нічиєї в Ашгабаді (1:1), але прикра поразка в гостях з рахунком 3:4 вибила збірну з боротьби за право поїхати на «мундіаль».

Взимку 2012 року збірна зібралася на збори в Туреччині. Для підготовки до Кубка виклику АФК 2012 року збірна Язгули Ходжагельдиєва провела товариський матч з Румунією, в результаті якого туркмени розгромно поступились 0:4. А вже у березні 2012 року збірна вирушила в Катманду, для участі у фінальному турнірі Кубка виклику. Вона обіграла господарів турніру, Непал (0:3) і збірну Мальдів (3:1), матч з Палестиною закінчився нульовою нічиєю і дозволив вийти в плей-оф з першого місця. У півфіналі туркменці обіграли Філіппіни (2:1), але у фіналі команда Ходжагельдиєв вдруге поспіль поступилась КНДР, на цей раз з рахунком 1:2[4] .

З 2014 року став головним тренером ашгабатського «Алтин Асира», який в перший же сезон привів команду до дебютної для клубу перемоги в чемпіонаті[5]. В подальшому виграв з клубом ще чотири чемпіонства поспіль, а також два рази національний Кубок та чотири рази Суперкубок.

На початку 2017 року, продовжуючи працювати з клубом, знову очолив тренерський штаб збірної Туркменістану[6]. З цією командою лише вдруге у історії збірної пройшов відбір на Кубок Азії 2019 року і повіз команду на континентальну першість в ОАЕ.

Досягнення ред.

Примітки ред.

  1. Успішний рік команди «Алтин асир»
  2. Головним тренером збірної Туркменістану з футболу призначений Язгули Ходжагельдиєв
  3. Туркменські футболісти вийшли з групи на Кубку виклику АФК
  4. - News18. in.com. Архів оригіналу за 15 вересня 2013. Процитовано 19 січня 2017.
  5. «Алтин асир» — чемпіон Туркменістану з футболу
  6. Новым главным тренером сборной Туркменистана по футболу назначен Язгулы Ходжагельдыев. in.com. Архів оригіналу за 30 березня 2018. Процитовано 29 березня 2018.

Посилання ред.