Французька колода
Французька колода — найпоширеніший різновид колоди карт, що використовується для безлічі картівних ігор (наприклад, бридж, покер, дурень тощо).
Колода містить 52 основні карти, які характеризуються однією з чотирьох мастей (чорні ♠ піка і ♣ трефа та червоні ♥ чирва і ♦ бубна) й одним з 13 номіналів: король, дама (або краля), валет, десятка, дев'ятка, вісімка, сімка, шістка, п'ятірка, четвірка, трійка, двійка та туз. Також поза мастями існує декілька спеціальних карт, так званих джокерів, які зазвичай відрізняються за малюнком.
Опис ред.
Найпоширенішим малюнком французької колоди є англійський малюнок, відомий як стандартна чи англо-американська колода.[1][2] Крім неї, існує безліч інших малюнків, зокрема бельгійсько-генуезький, берлінський, атласний, нордичний, дондорф-рейнландський тощо.
Сучасні гральні карти мають позначки номіналу на протилежних кутках або ж по всіх чотирьох кутках карти, щоб полегшити ідентифікацію карт, коли вони затуляють одна одну, і щоб вони виглядали однаково для гравців з протилежних боків. В англомовних країнах літерами A, K, Q і J позначають туза, короля, даму і валета. В інших країнах позначки можуть відрізнятися, хоча англійська версія також поширена. У Франції використовують 1, R, D і V (As, Roi, Dame і Valet), у Німеччині — A, K, D і B (Ass, König, Dame і Bube), у Швеції — E, K, D і Kn (Ess, Kung, Dam і Knekt), а в Україні та Росії — Т, К, Д і В (Туз, Король, Дама і Валет).
Усі ранні карти були одноголовими, тобто фігури старших карт малювали в повний зріст[3]. У XIX столітті виробники карт почали виготовляти карти з віддзеркаленим малюнком, аби їх можна було легше розпізнати й долілиць. Саме так старші карти втратили нижню половину, яку здебільшого позамінювали на перевернуту копію верхньої половини, а між двома половинами з'явилася пряма чи похила розділювальна лінія. Хоча й досі в німецькій та італо-іспанській колоді існують одноголові малюнки, сучасні карти у французькій колоді завжди двоголові.
У багатьох іграх використовуються урізані варіанти французької колоди:
- 36 карт («російська» колода, номінали починаються з шісток),
- 32 карти (преферансна колода, номінали починаються з сімок),
- тощо.
Історія ред.
Гральні карти прибули до Європи з Єгипту близько 1370 року, перша ж згадка на території Франції датується 1377 роком. Французький знак розрізнення мастей одержано з німецьких мастей близько 1480 року[4].
Французька колода розвинулася в XV столітті, імовірно шляхом спрощення німецької колоди. Дешевші у виготовленні карти невдовзі поширилися Центральною Європою. Після Тридцятилітньої війни вона почала заміняти німецьку колоду на півночі та заході Німеччини.
Приблизно в XIX столітті найпопулярнішим різновидом французької колоди стала 52-карткова колода англійського малюнку, відома як стандартна. Поява ігор, де потребується більше карт, ніж в інших колодах, сприяє поширенню стандартної колоди по всьому світу.
Примітки ред.
- ↑ The English pattern. International Playing-Card Society. Процитовано 17 квітня 2017.
- ↑ Pattern Sheet 80 at i-p-c-s.org. Retrieved 23 August 2020.
- ↑ Григорій Іващенко (2011). Тут всяку всячину іграли. Архів оригіналу за 20 лютого 2024. Процитовано 20 лютого 2024.
- ↑ Playing card. ToyTales. 17 грудня 2018.
Література ред.
- Jürgen Göring. Stich um Stich. — Berlin : Verlag Neues Leben, 1977. — С. 19.