Лоне Дрешер-Нільсен (нар. 1964 р. [1] ) — данська захисниця дикої природи, засновниця проекту з реінтродукції орангутангів у Калімантані, Борнео, Індонезія .

Лоне Дрошер-Нільсен
Народилася 4 листопада 1964(1964-11-04) (59 років)
Ольборг, Данія
Місце проживання Палангкарая
Країна  Данія
Діяльність науковиця, охоронниця довкілля

Ранні роки ред.

Лоне народилася і виросла в Обюбро[en], Данія. Вперше побачила орангутангів у 14-річному віці у зоопарку в Ольборг, де була волонтером [2][3]. Пізніше, коли працювала стюардесою для Скандинавських авіаліній, протягом місяця брала участь у волонтерському проекті на індонезійському острові Борнео, знову мала контакт з орангутангами. З 1996 до 2010 років Дрешер-Нільсен жила на Борнео, щоб допомогти врятувати орангутангів Борнео від вимирання, адже природне середовище винищується лісозаготівлею та розчисткою лісів під плантації олійних пальм.

Nyaru Menteng ред.

 
Дитинча орангутана Кевін у притулку Nayaru Menteng під час сну

Після відвідин Борнео, у Нільсен виникла ідея створити новий притулок для орангутангів-сиріт у Центральному Калімантані. ЇЇ підтримав Віллі Смітс з фонду Borneo Orangutan Survival[en] (BOS). У 1998 році Лоне заснувала проект реінтродукції орангутангів у Nyaru Menteng[4]. Вона отримала дозвіл від Міністерства лісового господарства Індонезії, і у 1999 році Nyaru Menteng офіційно відкрив свої двері для перших орангутангів, які залишились сиротами та потребували допомоги.

Притулок був розрахований утримувати до 100 осиротілих орангутангів поки вони проходять реабілітацію. Окрім карантинних кліток, медичної клініки та розплідника, у притулку була велика територія лісу, де орангутанги могли засвоювати навички, необхідні для життя в дикій природі[5]. Nyaru Menteng швидко став найбільшим проектом порятунку приматів у світі, що станом на 2009 рік опікував понад 600 осиротілих та переміщених орангутангів [6] та мав 200 співробітників [7].

Багато з цих орангутангів, коли прибували до притулку, були віком менше місяця та всі вони психологічно травмовані [8]. Притулок не тільки рятує осиротілих орангутангів, які перебувають в основному у місцевих фермерів та нелегальних торговців домашніми тваринами, але розробив процес їх поступового повернення до дощового лісу Борнео.

Немовлят та молодих орангутангів, яких привозять до центру, цілодобово опікує команда «нянь». Коли вони трохи підростають, їх беруть до «лісової школи», де вони навчаються у супроводі персоналу лазити по деревах і виживати в лісі. У віці близько восьми років вони переселяються групами на сусідній острів як перший етап у їх вивільненні в дику природу

Нільсен жила поблизу рятувального центру Nyaru Menteng, керувала спеціалізованою клінікою ветеринарів та фельдшерів, а також найманими індонезійцями, які працюють неньками і доглядають за осиротілими орангутангами. У 2010 році вона була змушена залишити Борнео і повернулася до Європи через небезпечну для життя хворобу. Вона працювала старшим експертним радником міжнародної організації «Збережемо орангутангів», перебуваючи у Уельсі [9]. З 2012 року періодично працює на Борнео[10]. У липні 2018 року Нільсен оприлюднила заяву у відповідь на коментарі щодо поведінки її колишньої організації-роботодавця Save Save Orangutan, пояснивши її перехід до Orangutan Land Trust[en][11].

Про притулок Nyaru Menteng виходила програма Orangutan Island[en] на каналі Animal Planet, фільми на ВВС та Discovery Channel: Orangutan Island[en], Orangutan diary[en], Saving Planet Earth[en] and Growing Up... Orangutan. У 2008 Нільсен брала участь у австралійському документальному драми The Burning Season[en] .

Книги ред.

У 2006 році Нільсен видала фотоальбом From Forest Kindergarten to Freedom (Від лісового дитячого садка до свободи) англійською, німецькою та данською мовами [12]. Це історія дорослішання двох орангутангів Емми та Еміля, яких виховують у реабілітаційному центрі та врешті-решт випускають у дику природу.

Список літератури ред.

  1. LC Linked Data Service: Authorities and Vocabularies (Library of Congress). id.loc.gov. Архів оригіналу за 25 листопада 2018. Процитовано 25 листопада 2018.
  2. Michelle Desilets; photography Christian Åslund (May 2008). Single Mother. Scanorama Magazine. Scandinavian Airlines. с. 44—49. Архів оригіналу за 17 липня 2011. Процитовано 1 квітня 2010. I must admit, some days I feel disillusioned. I think 'my goodness, if we can't save a species as noble and magnificent as an orangutan what hope is there for the planet?'
  3. Thompson, Shawn (2010). The Intimate Ape: Orangutans and the Secret Life of a Vanishing Species. Citadel Press. с. 111. ISBN 978-0-8065-3133-5.
  4. BOS Nyaru Menteng - Orangutan Outreach (амер.). Архів оригіналу за 17 серпня 2019. Процитовано 14 вересня 2019.
  5. Nyaru Menteng Orangutan Rescue and Rehabilitation Centre, Borneo - The Orangutan Project. www.theorangutanproject.org. Архів оригіналу за 22 вересня 2020. Процитовано 14 вересня 2019.
  6. Drøscher Nielsen, Lone (1 травня 2009). The destruction of the rainforests amounts to orangutan genocide. The Independent. Архів оригіналу за 23 березня 2010. Процитовано 9 травня 2010.
  7. Andrew Higgins (27 листопада 2009). Into the wild, once again. Boston Globe. Архів оригіналу за 1 квітня 2010. Процитовано 9 травня 2010.
  8. Richard Zimmerman (5 березня 2009). Orangutans and palm oil: What's the connection?. TED Blog. Архів оригіналу за 13 березня 2009. Процитовано 31 березня 2010.
  9. Архівована копія. Архів оригіналу за 28 грудня 2017. Процитовано 14 вересня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  10. About Lone [Архівовано 11 березня 2019 у Wayback Machine.]. Forest Chatter 2013
  11. A Message from Lone Droscher-Nielsen. Orangutan Land Trust. 19 липня 2018. Архів оригіналу за 19 липня 2018. Процитовано 14 вересня 2019.
  12. Drøscher Nielsen, Lone; Pia Lykke Bertelsen (2006). From Forest Kindergarten to Freedom. PLB Network. ISBN 87-92059-00-7. Процитовано 1 квітня 2010.

Посилання ред.