Корнєєв Анатолій Петрович
Анатолій Петрович Корнєєв (нар. 23 січня 1961, Цвіклівці, Кам'янець-Подільський район, Хмельницька область, Українська РСР, СРСР — пом. 20 лютого 2014, Київ, Україна) — активіст Євромайдану. Рудський сільський голова (Хмельницька область). Убитий пострілом снайпера 20 лютого 2014 на вулиці Інститутській. Один із громадського списку національної скорботи «Небесна Сотня». Герой України (21 листопада 2014, посмертно).
| Анатолій Петрович Корнєєв | ||
|---|---|---|
 | ||
| Народився |
23 січня 1961 Цвіклівці, Кам'янець-Подільський район, Хмельницька область, Українська РСР, СРСР | |
| Помер |
20 лютого 2014 (53 роки) Київ, Україна ·смертельне кульове поранення | |
| Поховання | Руда Кам'янець-Подільського району | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Національність | українець | |
| Місце проживання | Гаврилівці Кам'янець-Подільського району | |
| Діяльність | військовий; місцеве самоврядування | |
| Посада | Рудський сільський голова. | |
| Конфесія | християнин | |
| У шлюбі з | Людмила | |
| Діти | Дарина, Віталій | |
| Нагороди |
| |
Життєпис ред.
1976 р. закінчив Рудську 8-річку, а 1978-го — Жванецьку середню школу.
1978–1982 рр. — навчання у Кам'янець-Подільському вищому військово-інженерному командному училищі.
1982–1987 рр. — служба в групі радянських військ у Німеччині.
1987–1991 рр. — служба на Далекому Сході.
У 1991–2003 рр. працював на Кам'янець-Подільському хлібокомбінаті, де пройшов шлях від завідувача складу до заступника директора.
У 2007–2010 рр. працював у ТОВ «Стіомі-Холдинг».
З листопада 2010 р. по лютий 2014 — Рудський сільський голова.
Одружений. Разом з дружиною Людмилою виховали двох дітей.
Загибель на Майдані ред.
Брав участь у контратаці Майдану зранку 20 лютого. Загинув біля парапету в районі зеленого паркану за Жовтневим палацом, від кулі снайпера в серце.
Свідком загибелі був Максим Гошовський з Дніпропетровська:
...он упал практически в нескольких метрах от меня...я проходил возле зеленого забора, возле, который был возле Жовтневого. так вот, я и еще несколько человек, его обошел слева, а Анатолий и еще парень справа, мы сели, там был небольшой парапетик, поставили сверху щиты и присели на одно колено, тогда в прорезях щита я увидел,как Анатолий обежал нас справа и сел под дерево, там от я и увидел, что пуля попала с начала в парня, Анатолий попытался его вытащить и в него влетела еще одна, тогда я сказал парням, что были рядом, надо помочь, один из наших встал сделал шаг и тоже упал... тогда я скомандовал, что надо всем вместе встать и подойти, на счет три мы встали, прикрыли щитами раненого и Анатолия, разделились и я вдвоем с парнем тащил уже, к сожалению, его труп... Когда мы принесли его в Жовтневый, то он там был первым. Я думал,что милиция будет отбивать у нас здание, по этому из кармана достал паспорт и посвидчення головы сельской ради... и отнес их на сцену...
Після того як тіло було перенесене до Жовтневого палацу, медик з його телефону зателефонував до його дружини Людмили та повідомив про смерть та про те, де перебуває тіло. Дружина перетелефонувала до його друга Віктора Міщишина з Кам'янця-Подільського, який в цей час теж перебував на Інститутській з проханням перевірити цю інформацію та подбати про тіло. За деякий час до Жовтневого палацу прибули ще декілька його друзів (брати Худняки зі Старою Ушиці) і тіло на руках було доправлене до сцени Майдану, а звідти автомобілем до приміщення КМДА де перебувало в підвальному приміщенні до моменту приїзду дружини, яка одразу ж після підтвердження інформації про загибель виїхала до Києва.
Під час атаки Анатолій Корнєєв перебував в смарагдовому мотоциклетному шоломі і при аналізі відеозаписів бою на Інститутській востаннє живим ідентифікований на містку через Інститутську в момент штурму Жовтневого палацу, в цьому ж кадрі Максим Гошовський і Віктор Міщишин в цей час перебувають поряд один з одним між квітковим годинником і містком.
Вшанування пам'яті ред.
27 березня 2014 Кам'янець-Подільська міська рада ухвалила рішення про присвоєння одній з вулиць у східному районі Смірнова імені Анатолія Корнєєва.[1]
Нагороди ред.
- Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (21 листопада 2014, посмертно) — за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності[2]
- Медаль «За жертовність і любов до України» (УПЦ КП, червень 2015) (посмертно)[3]
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Одна з вулиць міста отримає назву імені Корнєєва. Кам'янець-Подільська міська рада. 27 березня 2014. Архів оригіналу за 27 травня 2014. Процитовано 27 травня 2014.
- ↑ Указ Президента України від 21 листопада 2014 року № 890/2014 «Про присвоєння звання Герой України»
- ↑ Патріарх Філарет нагородив почесними медалями родичів героїв Небесної сотні [Архівовано 6 липня 2015 у Archive.is] // ТСН, 5 липня 2015
Посилання ред.
- ПОДВИГИ БУВАЮТЬ НЕ ЛИШЕ ВІЙСЬКОВІ (21.01.2011)
- На Кам'янеччині в останню путь провели Анатолія Корнєєва (ВІДЕО)
- Про те як загинув Анатолій Корнєєв (ВІДЕО) [Архівовано 3 липня 2014 у Wayback Machine.]
- Події в м. Київ на вул. Інститутська 20 лютого 2014 року [Архівовано 7 липня 2014 у Wayback Machine.] (ВІДЕО)
- Похорон Героя Небесної сотні Анатолія Корнєєва (ВІДЕО)
- Прижиттєвий репортаж про Анатолія Корнєєва як про аграрія-новатора (ВІДЕО).
- Supporting the Victims of Protests in Ukraine [Архівовано 3 березня 2014 у Wayback Machine.], Допомога родинам загиблих на Майдані/Help to the families of the victims
- Смерти Майдана
- Нарешті вдалося розшукати Героя який витягував тіло Толіка Корнєєва з поля бою
- Документальний фільм портрет Анатолій Корнєєв «Воїн Гідності» [Архівовано 6 грудня 2015 у Wayback Machine.]
- Солдати Революції Гідності [Архівовано 26 серпня 2014 у Wayback Machine.]