Елпідіфор (Бенедиктов)

Архієпископ Елпідіфор (в миру Олексій Іванович Бенедиктов; 1800, с. Григорівське, Пошехонський повіт, Ярославська губернія — 31 травня(12 червня) 1860, Санкт-Петербург) — єпископ Російської Православної церкви, архієпископ Таврійський (7 січня 1860); викладач і ректор духовних семінарій, настоятель монастирів, єпископ, архієпископ.

Архієпископ Елпідіфор (Бенедиктов)
Архієпископ Таврійський і Херсонський
7 січня — 25 травня 1860
Єпископ В'ятський і Слобідський
29 березня 1851 — 7 січня 1860
Єпископ Подільський і Брацлавський
6 листопада 1848 — 29 березня 1851
Попередник:	Арсеній (Москвін)
Наступник:	Євсевій (Ільїнський)
Єпископ Харківський і Охтирський
1 березня 1848 — 6 листопада 1848
Єпископ Острогозький, вікарій Воронезької і Задонської єпархії
2 лютого 1842 — 1 березня 1848
Альма-матер:	Санкт-Петербурзька духовна академія
Діяльність:	священник
Ім'я при народженні:	Бенедиктов Олексій Іванович
Народження:	1800 Grigoryevskoye, Cherepovetsky District, Vologda Oblastd, Пошехонський повіт, Ярославська губернія, Російська імперія
Смерть:	31 травня 1860(1860-05-31) Санкт-Петербург, Російська імперія
Чернецтво:	28 листопада 1829
Єп. хіротонія:	2 лютого 1842

Біографія

Народився в селі Григорівське Пошехонского повіту Ярославської губернії в родині священика. Спочатку навчався в Ярославській духовній семінарії, після закінчення якої в 1821 році вступив в Петербурзьку духовну академію. У липні 1825 року закінчив курс академії.

1 вересня призначений учителем Архангельської духовної семінарії, 17 вересня того ж року отримав звання кандидата богослов'я. 10 вересня 1827 р. удостоєний ступеня магістра. 1 жовтня 1829 р. призначений інспектором Новгородської духовної семінарії. 28 листопада 1829 р. пострижений в чернецтво; 1 грудня висвячений на ієродиякона, а 6 грудня — у ієромонаха.

14 квітня 1832 р. призначений ректором Курської духовної семінарії, а 22 травня того ж року возведений у сан архімандрита і визначений настоятелем Бєлгородського Миколаївського монастиря.

З 29 листопада 1833 року — настоятель Бєлгородського Троїцького монастиря.

30 квітня 1837 р. переміщений ректором в Воронезьку духовну семінарію і 21 травня призначений настоятелем Воронезького Олексіївського Акатового монастиря.

2 лютого 1842 р. хіротонізований у єпископа Острогозького, вікарія Воронезької єпархії. З 1 березня 1848 року — єпископ Харківський, а 6 листопада того ж року переміщений Подільську кафедру. З 29 березня 1851 — єпископ Вятський.

7 січня 1860 р. призначений на Таврійську єпархію з возведенням у сан архієпископа, але внаслідок хвороби поїхати в єпархію не зміг.

25 травня 1860 р. за проханням, звільнений на спокій. Помер 31 травня 1860 року. Похований в Олександро-Невській лаврі в Феодорівській церкві у правого кліросу.

Характеризувався як людина високоосвічена, чудовий проповідник, який мав ораторський талант, добрий архіпастир, людина скромна, тихий і правдивий. За пропозицією обер-прокурора графа Н. А. Протасова він уклав «Герменевтику» для семінарського курсу.

Праці

• Четыре речи при некоторых особливых случаях войны с Англией, Францией и Турцией. — Вятка, 1856,1857. Собрание поучений: в 3 т. — 1859.
• Замечание на сочинения Стурдзы: (рукопись академической библиотеки № а 1/270). Слово в день святителя Николая // Некоторые упражнения студентов Санкт-Петербургской духовной академии VI учебного курса. — СПб., 1825, т. 1, с. 100; т. 3, с. 149.
• Рассуждение о поминовении усопших // Некоторые упражнения студентов Санкт-Петербургской духовной академии VI учебного курса. — СПб., 1825, т. 1, с. 100; т. 3, с. 149.

Література

• Багалей Д., Миллер Д. История города Харькова за 250 лет существования (с 1655 p.), тт. І — II. — Харьков, 1905, 1912.
• Родосский А. С. Біографическій словарь студентовъ первыхъ XXVIII-ми курсовъ С.-Петербургской духовной академіи. 1814—1869 гг. СПб., 1907, стр. 150—152.
• Толстой Ю. Списки архіереевъ и архіерейскихъ кафедръ іерархіи Всероссійской со времени учрежденія Святѣйшаго Правительствующаго Сѵнода (1721—1871 гг.). М., 1872, № 306.
• Строев П. М. Списки іерарховъ и настоятелей монастырей Российскія церкви. СПб., 1877, стр. 549, 801, 839, 966.
• Булгаков С. В. Настольная книга для священно-церковнослужителей. Киев, 1913, стр. 1398, 1408, 1413, 1416.
• Н. Д[урново]. Девятисотлѣтіе русской іерархіи 988—1888. Епархии и архиереи. М., 1888, стр. 56, 62, 67, 71, 78.
• Петербургский некрополь / Сост. Сайтов В. И.: в 4 т. — СПб., 1912—1913. Т. 2. — С. 126.
• Филарет (Гумилевский), архиепископ. Об архиепископе Елпидифоре Бенедиктове // Обзор русской духовной литературы. — 3-е изд. — СПб., 1884, стр. 488.
• Православный Собесѣдникъ. Казань, 1902, Июль-Август, стр. 169.
• «Христіанское Чтеніе». — СПб., 1851. — Апрель. — С. 283—292.
• Филарет, архиепископ Черниговский. Русский архив. — 1887. — Кн. 3. — Сс. 249, 252.
• Филарет, архиепископ Черниговский. Русский архив. — 1895. — Кн. 1, № 2. С. 195.
• Два письма архимандрита Виталия Щепетова к архимандриту Филадельфу Пузыне // «Русскій архивъ». — 1898. — Кн. 1. — С. 300.
• Жизнеописания отечественных подвижников благочестия XVIII и XIX веков: в 12 т. — М., 1903—1912. Т. 5. — С. 309.
• Православная богословская энциклопедия или Богословский энциклопедический словарь: в 12 т. / Под ред. А. П. Лопухина и Н. Н. Глубоковского. — СПб., 1900—1911. Т. 3. Сс. 898, 1183.
• Полный православный богословский энциклопедический словарь: в 2 т. / Изд. П. П. Сойкина. — СПб., б. г. — Т. 1, с. 593, 861; т. 2, с. 1823, 2271.

Посилання

• Елпідіфор (Бенедиктов) На сайті Російське Православ'я