Дякло

Дякло — натуральний податок, який платили тяглі селяни переважно — житом і вівсом, інколи — пшеницею, сіном, дровами та ін. продуктами селянського господарства у більшості земель Великого князівства Литовського (ВКЛ). Збирався на користь великого князя як із великокнязівських, так і з князівських і боярських підданих. Троцький привілей 1434, який значно розширив «колективний імунітет» князів і бояр ВКЛ, звільнив їхніх підданих від сплати дякла на користь великого князя. Від цього часу право збирати дякло (яке вже платилося і грошовим еквівалентом) на свою користь переходить до магнатів та шляхти.

Джерела

• Енциклопедія історії України / редкол.: В. А. Смолій та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2. Автор: А.О. Гурбик.; url: http://history.org.ua/?termin=Dyaklo; том: 2

Посилання

• Дякло [Архівовано 4 травня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 2 : Д — Є, кн. 3. — С. 397-398. — 1000 екз.
• Дякло // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.