Гіят Шах
Гіят Шах або Гіяс ад-дін Шах[1](д/н — 1500) — султан Малави у 1469—1500 роках[2].
| Гіят Шах | ||
| ||
|---|---|---|
| 1469 — 1500 | ||
| Попередник: | Махмуд Шах I | |
| Наступник: | Наср Шах | |
| Смерть: | 1500 | |
| Релігія: | Іслам | |
| Рід: | Хілджі | |
Життєпис ред.
Був старшим сином Махмуда Шаха I. За його правління обіймав пост полководця[3]. Відповідно до свідчень Ферішти, 1469 року невдовзі після сходження на престол Махмуд влаштував грандіозний бенкет, на якому оголосив, що після тридцятичотирирічного правління він передасть владу своєму синові[4].
Загалом дотримувався мирних відносин з усіма сусідами, сприяючи розвитку господарства та торгівлі султанату. Перебував у добрих відносинах з раджпутами, зокрема Меварським князівством, оженившись на доньці магарани Удай Сінґха I. 1484 року прийшов на допомогу Равалу Джай Сінґху, раджі Чампана, коли той зазнав нападу гуджаратського султана Махмуд-шаха I. змусивши останнього відступити ще до початку битви. Створив з жінок-рабинь (абісинок та тюрчанок) особисту гвардію.
Гіяс вів розгульне життя (при його дворі було 12-16 тис. жінок: наложниць, служниць, музик, танцівниць і борчинь), але був дуже релігійною людиною. Він утримувався від вживання алкогольних напоїв та продуктів харчування, заборонених вірою[5]. Відповідно до Ферішти, Гіяс наказував своїм слугам стягувати його з ліжка, якщо він проспить ранкову молитву[4].
Наприкінці його життя стався конфлікт між його синами Насир ад-Діном і Ала ад-Діном. Першого батько вигнав зі столиці Манду в 1499 році, але той здолав султанські війська і 22 жовтня 1500 року зайняв столицю. Гіят Шах помер через 4 місяці після цього, припускають, що його отруїв Насир ад-Дін.
Культурна діяльність ред.
Його палац Джахаз-Махал став місцем перебування митців, вчених, письменників, поетів та художників. Для султана між 1495 і 1505 роками було створено працю «Німатнама-і-Насіруддін-Шахі» («Книга насолоди»). Це кулінарна книга, багато ілюстрована в поєднанні перського та доісламського індійського стилів. Вона містить окрім засобів приготування їжі, 50 мініатюр, зокрема самого султана, його слуг, пейзажі та будівлі.
Був послідовником суфія Муїн ад-Діна Чішти, наказавши спорудити 23-метрові церемоніальні ворота «Буланд Дарваза» в Аджмер Шаріф Даргах на честь вченого. Заснував медресе в Сарангпурі, де навчалося близько 500 представниць правлячої династії та жінок його двору.
Примітки ред.
- ↑ Sharma, Santosh Kumar (2005). Honey and Its Ayurvedic Approach. Jaipur: Publication Scheme. с. 35. ISBN 978-8181820105.
- ↑ Singh, Nagendra Kr; Singh, Nagendra Kumar (2000). International Encyclopaedia of Islamic Dynasties. New Delhi: Anmol Publications. ISBN 978-8126104031.
- ↑ Day, Upendra Nath (1965). Medieval Malwa, a political and cultural history, 1401-1562. New Delhi: Munshi Ram Manohar Lal.
- ↑ а б Firishta, Mahomed Kasim (1829). History of the Rise of the Mahometan Power in India, till the year A.D. 1612, Volume IV. London: Longman, Rees, Orme, Brown and Green. с. 236—239.
- ↑ Ghosh, Suresh Chandra (2001). History of Education in India. Delhi: Low Price Publications. с. 81. ISBN 978-8175361935.
Джерела ред.
- Day, Upendra Nath (1965). Medieval Malwa, A Political and Cultural History, 1401-1562. New Delhi: Munshi Ram Manohar Lal.
- Gupta, Kamala (2003). Women In Hindu Social System (1206-1707 A.D.). New Delhi: Inter India Publications. ISBN 978-8121004145.
|
Це незавершена стаття про особу Індії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |