Гурман — культурний ідеал, поєднання кулінарного мистецтва створення вишуканих страв та напоїв, або, іншими словами високої кухні, яка характеризується витонченістю, ретельною підготовкою та презентацією естетично обдуманих страв. Термін, як правило, використовується позитивно для опису людей з вишуканим смаком і пристрастю.

Персона ред.

Термін гурман стосується людини з вишуканим або тонким смаком, який добре обізнаний в ремеслі і мистецтві їжі та її приготуванні.[1] Гурман це дещо більше, аніж просте насолодження їжею у великих кількостях. Гурман шеф-кухар — шеф-кухар особливо високого рангу кулінарного таланту і майстерності.

Їжа ред.

Слово Гурман може означати клас ресторану, кухні, їжу або інгредієнт високої якості, із спеціальною презентацією, або високою складністю приготування. Через особливі продукти харчування і категорії напоїв, такі як кава, ринки часто поділяють на звичайні і "гурманівські".[2]

Професія ред.

Деякі події, такі як дегустації вин відвідують люди, які вважають себе гурманами. Також гурмани створюють телевізійні програми і публікації у кулінарних журналах. Гастрономічний туризм є однією з галузей громадського харчування для людей, які подоружують, щоб спробувати нові страви та напої, відвідати ресторани.

Походження ред.

Слово gourmet походить від французького терміна брокер вина, якого наймав винний торговець.[3]

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Charles McGrath (26 січня 2007). In Arizona back country, a gourmet life. International Herald Tribune. Архів оригіналу за січень 28, 2007. Процитовано квітень 28, 2014.
  2. Vicki Mabrey and Deborah Apton (31 березня 2008). From McMuffins to McLattes:McDonald's Chases Gourmet Coffee Market, Plans Massive Restaurant Upgrade. ABC News. Архів оригіналу за 19 жовтня 2013. Процитовано 28 квітня 2014.
  3. Cotgrave's French-English dictionary of 1611, quoted by Jean-Louis Flandrin, whose chapter "Distinction Through Taste", in A History of Private Life: Passions of the Renaissance (Belknap Press, Harvard University) 1989:289-92, "Gluttons and Epicures", traces the significance of these French terms in the seventeenth and eighteenth centuries.