Ів Кап
Ів Кап (фр. Yves Cape; нар. 1 листопада 1960, Бельгія) — бельгійський кінооператор.
| Ів Кап | |
|---|---|
| фр. Yves Cape | |
 | |
| Дата народження | 1 листопада 1960[1] (63 роки) |
| Місце народження | Бельгія |
| Громадянство |
.svg){kind=small} Бельгія |
| Професія | оператор |
| Роки активності | 1990 — наш час |
| IMDb | ID 0134992 |
| Нагороди та премії | |
|
Q124470239? (2024) | |
| yvescape.com | |
 Зовнішні зображення
| |
|---|---|
|
Фото Іва Капа |
Біографія ред.
Ів Кап народився 1 листопада 1960 в Бельгії. Його мати — німецько-угорського, батько — американо-бельгійського походження. Навчався фотографії в Ateliers de 75 у Брюсселі (1981-1983), в 1982 отримав премію за фотопортрети. Грав у культовій панк-групі Черокі. Закінчив Вищий національний інститут видовищних мистецтв (фр. INSAS, 1986) у Брюсселі. Знімав документальні та ігрові фільми, музичні кліпи, працював у театрі, на телебаченні і в рекламі.
У кіно Ів Кап найчастіше співпрацював з режисерами Стефаном Клав'є, Брюно Дюмоном, Шарлоттою Сільверою, Ален Берлінером, Гійомом Ніклу та Седріком Каном, за час своєю операторську кар'єри взявши участь в роботі над майже 40 кінострічками.
Ів Кап є членом Асоціації французьких кінооператорів (фр. Association Française des Directeurs de la Photographie Cinematographique, AFC) та Бельгійського товариства кінооператорів (фр. Association Belge des Cinéastes, SBC).[2]
Фільмографія ред.
| Рік | Назва українською | Оригінальна назва | Режисер | |
|---|---|---|---|---|
| 1990 | к/м | Вікенд | Week-end | Стефан Карпю |
| 1992 | Сім смертних гріхів | Les sept péchés capitaux | ||
| 1996 | Мадемуазель Ніхто | Mademoiselle Personne | Паскаль Байї | |
| 1997 | Моє життя в рожевому кольорі | Ma vie en rose | Ален Берлінер | |
| 1997 | Секс, кохання і математика | C'est la tangente que je préfère | Шарлотта Сільвера | |
| 1998 | Стіна | Le mur | Ален Берлінер | |
| 1998 | Бінго! | Bingo! | Моріс Іллюз | |
| 1999 | Людяність | L' Humanité | Брюно Дюмон | |
| 2000 | Друга половина липня | Deuxième quinzaine de juillet | Крістоф Рішер | |
| 2000 | Остання мрія | Le dernier rêve | Еммануель Жеспер | |
| 2002 | Недосконале кохання | L'amore imperfetto | Джованні Давиде Мадерна | |
| 2003 | Воїни краси | Les guerriers de la beauté | П'єр Кулібеф | |
| 2003 | Красунька Рита | Lovely Rita, sainte patronne des cas désespérés | Стефан Клав'є | |
| 2003 | т/с | Малі міські міфи | Petits mythes urbains | |
| 2004 | Пастушок | Mùa len trâu | Мін Нгуен-Во | |
| 2004 | т/ф | Якби я був нею | Si j'étais elle | Стефан Клав'є |
| 2006 | Фландрія | Flandres | Брюно Дюмон | |
| 2007 | Поганий вітер | Vent mauvais | Стефан Аланьойон | |
| 2008 | к/м | Борг | Le devoir | Аріан Ліппенс |
| 2009 | Переслідування | Persécution | Патріс Шеро | |
| 2009 | Білий матеріал | White Material | Клер Дені | |
| 2009 | Гадевейх | Hadewijch | Брюно Дюмон | |
| 2010 | Нас троє | Nous trois | Рено Бертран | |
| 2011 | Ескалація | Escalade | Шарлотта Сільвера | |
| 2011 | Поза Сатаною | Hors Satan | Брюно Дюмон | |
| 2011 | Перша людина | Le premier homme | Джанні Амеліо | |
| 2012 | Кохання живе три роки | L'amour dure trois ans | Фредерік Беґбеде | |
| 2012 | т/ф | Справа Горджі | L'affaire Gordji, histoire d'une cohabitation | Гійом Ніклу |
| 2012 | Корпорація «Святі мотори» | Holy Motors | Леос Каракс | |
| 2013 | Черниця | La religieuse | Гійом Ніклу | |
| 2014 | Віолетта | Violette | Мартен Прово | |
| 2014 | Двоє в місті | Two Men in Town | Рашид Бушареб | |
| 2014 | Дике життя | Vie sauvage | Седрік Кан | |
| 2015 | Хронік | Chronic | Мішель Франко | |
| 2015 | т/с | Десять відсотків | Dix pour cent | |
| 2016 | Поранений ангел | Ranenyy angel | Емір Байгазін | |
| 2016 | Сирота | Orpheline | Арно де Пальєр | |
| 2017 | Поцілунок Беатріс | Sage femme | Мартен Прово | |
| 2017 | Доньки Абріль | Las hijas de Abril | Мішель Франко | |
| 2018 | Молитва | La prière | Седрік Кан |
Визнання ред.
| Рік | Категорія | Номінант | Результат | |
|---|---|---|---|---|
| Премія Європейської кіноакадемії | ||||
| 1999 | Найкращий європейський кінооператор | Людяність | Номінація | |
| Авіньйонський кінофестиваль | ||||
| 2001 | Приз Vision | Остання мрія | Перемога | |
| Азійсько-Тихоокеанський кінофестиваль | ||||
| 2005 | Найкращий оператор | Пастушок | Перемога | |
| Кінофестиваль Camerimage | ||||
| 2006 | Приз Золота жабка | Фландрія | Номінація | |
| 2012 | Корпорація «Святі мотори» | Номінація | ||
| Міжнародний кінофестиваль у Чикаго | ||||
| 2012 | Срібний Г'юго за найкращу операторську роботу | Корпорація «Святі мотори» (спільно з Кароліною Шампетьє) | Перемога | |
| Премія «Люм'єр» | ||||
| 2015 | Найкращий кінооператор | Дике життя | Номінація | |
Примітки ред.
- ↑ Filmportal.de — 2005.
- ↑ Members [Архівовано 6 грудня 2017 у Wayback Machine.] на сайті The Belgian Society of Cinematographers
- ↑ Нагороди та номінації Іва Капа на сайті IMDb (англ.)
Посилання ред.
- Офіційний сайт
- Ів Кап на сайті IMDb (англ.)
- Ів Кап в Інтернет-енциклопедії кінооператорів [Архівовано 4 лютого 2018 у Wayback Machine.] (англ.)