Вікіпедія

Єлизавета Баварська (1478–1504): відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
TohaomgBot (обговорення | внесок)
Боти
398 646 редагувань
м Компактніша форма іменованих приміток
вікіфікація
Рядок 29:
На момент народження Єлизавети герцогством правив її дід, [[Людвіг IX (герцог Баварії)|Людвіг IX]], але вже у січні 1479 року він помер, і батько успадкував повноту влади. Серед резиденцій родини були [[фортеця Траузніц]],<ref>Фортеця Траузніц в Ландсгуті. [http://burgenseite.de/html/landshut.html] {{ref-de}}</ref> [[замок Бурггаузен]],<ref>Замок Бурггаузен. [https://www.schloesser.bayern.de/englisch/palace/objects/burghaus.htm] {{ref-de}}</ref> [[Новий замок (Інґольштадт)|Інґольштадтський замок]], які голова сімейства розширював та укріплював протягом свого володарювання.
 
Всупереч сімейним договорам (1392 та 1450 років) династії Віттельсбахів, які передбачали взаємне правонаступництво за відсутності нащадків чоловічої статі, Георг у своєму заповіті від [[19 вересня]] [[1496]] року зробив спадкоємицею Єлизавету. Тоді ж майбутнім чоловіком герцогині був названий хтось із старших синів її дядька, курфюрста Пфальцу ([[Людвіг V (курфюрст Пфальцу)|Людвіг]], Рупрехт або [[Фрідріх II (курфюрст Пфальцу)|Фрідріх]]).<ref name="БМ">Sigmund Ritter von Riezler: Ruprecht, Pfalzgraf bei Rhein. In: Allgemeine Deutsche Biographie. Band 29, Duncker & Humblot, Leipzig 1889, стор.&nbsp;726–728. [https://de.wikisource.org/wiki/ADB:Ruprecht_(Pfalzgraf_bei_Rhein)] {{ref-de}}</ref> Незважаючи на таємність, про порушення договорів дізнався герцог Баварсько-Мюнхенський [[Альбрехт IV (герцог Баварії)|Альбрехт IV]], потенційний наступник Георга на троні, і виступив проти.
[[Файл:Fürstengang Bischöfe 46 - Ruprecht von der Pfalz.jpg|міні|праворуч|200пкс|Портрет Рупрехта Пфальцького]]
У віці близько 21 року Єлизавета взяла шлюб зі своїм 17-річним кузеном Рупрехтом Пфальцьким, пфальцграфом Рейнським. Наречений був третім сином курфюрста Пфальцу [[Філіпп (курфюрст Пфальцу)|Філіпа]] і раніше обіймав посаду князя-єпископа Фрайзінгу. Весілля мало укріпити позиції нареченої, як спадкоємиці герцогства.<ref name="БМ"/> Вінчання пройшло [[10 лютого]] [[1499]] у [[Гайдельберг|Гайдельберзі]]. У подружжя з'явилося четверо синів:
* '''Георг''' ([[1500]]—[[1504]]1500—1504)&nbsp;— близнюк Рупрехта, прожив 3 роки;
* '''Рупрехт''' ([[1500]]—[[1504]]1500—1504)&nbsp;— близнюк Георга, прожив 3 роки;
* '''[[Отто Генріх (курфюрст Пфальцу)|Отто Генріх]]''' ([[1502]]—[[1559]]1502—1559)&nbsp;— пфальцграф і герцог Нойбургу у [[1505]]—[[1557]]1505—1557 роках, курфюрст Пфальцу у [[1556]]—[[1559]]1556—1559 роках, був одруженим з баварською герцогинею [[Сусанна Баварська|Сусанною]], дітей не мав;
* '''Філіп''' ([[1503]]—[[1548]]1503—1548)&nbsp;— пфальцграф і герцог Нойбургу, був одним із потенційних наречених [[Марія I Тюдор|Марії Тюдор]], одруженим не був, дітей не мав.
 
Георг, не будучи певним, що Єлизавета втримає герцогство, у 1501 році всиновив Рупрехта,<ref name="БМ"/> а восени 1503&nbsp;— призначив його своїм [[Штатгальтер|намісником]] і передав йому важливі замки Ладсгуту та Бурггаузену. 1 грудня він помер, а 13 грудня у Ландсгуті відбулися збори ландтага, куди Альбрехт IV відправив послів з претензіями на спадок. З відмовою Рупрехта, у лютому 1504 зібрався [[Імперський камеральний суд]], який у квітні офіційно проголосив Альбрехта спадкоємцем, що поклало початок війні за Ландсгутській спадок.
 
У серпні 1504 року Рупрехт помер від дезинтерії. Єлизавета продовжила бойові дії та зайняла кілька міст. Пішла з життя за три дні після єдиної великої битви даної війни, битви при [[Венценбах|Венценбасі]], [[15 вересня]] [[1504]] року. Була похована у церкві монастиря Зелігенталь у Ландсгуті.<ref>Монастир Зелігенталь у Ландсгуті. [http://www.royaltyguide.nl/countries/germany/L/landshut/abteikirche.htm] {{ref-en}}</ref> Пфальцькі радники продовжили війну від імені її малолітніх синів.
 
Війна за Ландсгутський спадок завершилася Кельнським арбітражем 30 липня 1505 року. Вцілілі сини Єлизавети отримали у володіння новостворений Пфальц-Нойбург. Опікуном до їхнього повноліття був призначений [[Фрідріх II (курфюрст Пфальцу)|Фрідріх Пфальцький]], який доводився їм дядьком.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Єлизавета_Баварська_(1478–1504)