З ІІІ тис. до РХн.е. на території [[Бельгія|Бельгії]] (поблизу [[Монс]]а) почався видобуток високоякісного кременю на шахтах Спієни. Глибина стовбурів сягала до 16 м, діаметр до 1 м, площа шахтного поля — 50 га. Стовбури поєднували штреками, під час проведення яких добували конкреції кременю. Він розповсюджувався по всій [[Центральна Європа|Центральній Європі]], та, за припущеннями, транспортувався на [[Британські острови]].
В часи [[Римська імперія|Римської імперії]] в басейнах річок [[Самбр]] та [[Маас]] видобували [[залізна руда|залізну руду]] (І ст. до рн. Хе.), в Арденнах — мідні та свинцеві руди. Найдавніші в Західній Європі розробки кам'яного [[вугілля]] (IV-V ст.) знайдені в районі сучасного Льєжа, відкритим способом його видобувають з кінця ХІІ ст. Саме тут у ХІІ ст. з'являються перші в [[Європа|Європі]] письмові згадки про видобуток кам'яного [[вугілля]]. У [[XIII ст.]] у Льєжі в значних обсягах виплавляли чавун, що стимулювало подальший розвиток гірничої справи. В XIV-[[XVI]]І ст. в провінціях Ено, Льєж, Намюр вівся систематичний видобуток [[вугілля]], переважно [[кар’єр]]ами та шахтами (глибиною до 100 м). Водовідлив здійснювався помпами, підйом [[вугілля]] — горизонтальними коловоротами з ручною або кінною тягою. [[вугілля]] вивозили у [[Франція|Францію]] та [[Нідерланди]]. З XVIII ст. до вугільної промисловості залучаються крупні капітали, що було зумовлено заміною деревного вугілля [[кокс]]ом при плавленні [[залізо|заліза]] та потребами парових двигунів. На шахтах застосовують передову техніку, що забезпечує розробку вугілля в складних гірничо-геологічних умовах з глибин 180 м. У 1717 р. в Бельгії вперше в Європі застосована парова помпа. Використовують рейкові вагонетки на кінній тязі. На початку [[XIX ст.]] створюють парові підйомні машини. В 1870 р. видобуток вугілля сягнув 13,7 млн т на рік. У 1910 р. країна займала 7-е місце у світі з видобутку вугілля (23,9 млн т). Експлуатувались Південний та Кампінський кам'яновугільні басейни.
Після винайдення дешевого способу виплавки [[цинк]]у (Дані, 1810 р.), поблизу [[Льєж]]а засноване підприємство, яке виросло в компанію ''«Vieille-Montange S.A.»'', що займала 3-є місце з виробництва [[цинк]]у у світі (20 % світового видобутку). До 1840 р. [[цинк]] вироблявся тільки з місцевої руди (6 тис. т на рік), на початку [[XX ст.]] — тільки з привізної (127 тис. т на рік). Те ж відбулося з видобутком руд [[свинець|свинцю]] (13 тис. т — 1870 р.; 150—200 тис. т на рік — кінець [[XIX ст.]]).
