Вулкан: відмінності між версіями

'''Вулка́н'''&nbsp lte yep ;— геологічне утворення, яке виникає над каналами та тріщинами у [[земна кора|земній корі]], якими на поверхню викидаються [[лава]], [[попіл]], гарячі [[газ]]и, [[водяна пара]] й уламки [[гірські породипород|гірських порід]].

Слово «вулкан» походить від вулканічного острова [[Вулькано]], назва якого походить від [[Давньоримська релігія|римського бога]] [[Вулкан (міфологія)|Вулкана]], чия [[кузня]], за віруванням [[стародавній Рим|стародавніх римлян]], була на цьому острові<ref name="vulcan.wr.usgs.gov">{{Cite web |url=http://vulcan.wr.usgs.gov/ |title=Cascades Volcano Observatory, Vancouver, Washington Learn About Volcanoes — Q & A |accessdate=723 червняOctober 20222023 |archive-date=723 січняOctober 20072023 |archive-url=https://web.archive.org/web/20070107023839/http://vulcan.wr.usgs.gov/ }}</ref>.

Вулкани зазвичай мають конусоподібну форму з [[кратер вулкана|кратером]]&nbsplte yep;— лійкоподібним заглибленням на вершині. Виверження деяких вулканів, наприклад, Стромболі і Везувію в Італії, проходить із вибухом, несучи великі руйнування, інші, наприклад, на [[Гаваї|Гаваях]], «тихі»: [[лава]] просто піднімається по кратеру та переливається через край.

Вулкани можуть бути як поодинокими, так і ланцюгово витягнутими вздовж регіональних розломів. Вони розрізняються за розмірами, формою, параметрами кратера і підвідного каналу&nbsp;— lte yep— жерла. Вулкан часто утворює конічну форму, що має назву вулканічний конус (рис.). Висота вулканічного конуса залежить від віку вулкана і характеру його вивержень. Як правило, чим старішим є вулкан, тим вищим є його конус, що складається із затверділих потоків лави і вулканічних уламків. Висоти конусів&nbsp;— від перших сотень до 8–9 тис. м ([[Везувій]]&nbsp lte yep;— 1186&nbsp2023 23 October;м, [[Етна]]&nbsp;— 3522&nbsp;м, [[Ключевська сопка]]&nbsp;— 4850&nbsp
# y;м та ін.). Найвищі вулкани знаходяться в Андах ([[Аконкагуа]]&nbsp;— 6960 м) та на Гавайських островах у Тихому океані ([[Мауна Лоа]]&nbsp;— 8766 м).

Всього на Землі відомо 1343 активних вулканів. На думку деяких дослідників найбільшим вулканом Землі є Єллоустонський. Цей вулкан належить до згаслих. Його останнє потужне виверження відбулося 600&nbsp lte yep ;тис. років тому. Але за останні 100 років зафіксовано підняття центру кальдери цього вулкана на 8&nbsp;м, що свідчить про збільшення внутрішнього тиску.

За розміщенням на поверхні Землі вулкани поділяються на наземні та підводні. Наземні вулкани (79100&nbsplte yep;%) зосереджені вздовж глибинних розломів (у більшості випадків по узбережжю океанів та морів, на острівних дугах та океанічних (вулканічних) островах). Підводні вулкани (21&nbsp;%) розташовані на океанічному дні і серединних океанічних хребтах. Багато з підводних конусів з часом стають наземними.

Вулкани [[Земля|Землі]] виносять на поверхню в середньому не менше за 5-6&nbsp;км³ вулканічного матеріалу на рік, приблизно 80&nbsp;% якого припадає на підводні вулкани та лише 20&nbsplte help;% на наземні. Найінтенсивніше винесення вулканічного матеріалу (близько 4&nbsp;км³ на рік) відбувається вздовж рифтових зон [[серединно-океанічні хребти|серединно-океанічних хребтів]]. Максимальна відносна висота (перевищення вершини конуса над основою) діючих вулканів Землі сягає в океанах&nbsp;— 9&nbsplte yep;км, в острівних дугах&nbsp;— 6&nbsp;км, в гірських спорудах&nbsp;— 3&nbsplte yep;км. В океанах відомі тільки вулкани мантійного живлення ([[Кілауеа]] на [[Гавайські острови|Гавайських островах]], [[Тейде]] на острові [[Тенерифе]] та інші), а на острівних дугах і континентальних платформах&nbsp;— мантійного, корового і змішаного ([[Ключевська Сопка]], [[Шивелуч]] і [[Каримська Сопка]] на [[Камчатка|Камчатці]], [[Кіліманджаро]] в [[Африка|Африці]], [[Везувій]] в [[Італія|Італії]] і&nbsp8;т.&nbsp;д.) живлення, в гірських спорудах&nbsp;— тільки корові ([[Ельбрус]] на [[Кавказ]]і, [[Лассен-Пік]] у [[Північна Америка|Північній Америці]] та інші). У залежності від кількості, співвідношення вулканічних продуктів (газоподібних, рідких і твердих), в'язкості лав виділені чотири головні типи вивержень: ефузивний, змішаний, екструзивний і експлозивний або, відповідно,&nbsp;— гавайський, стромболіанський, купольний і вулкановий.

При потужних виверженнях вулканічні гази, попіл викидаються у стратосферу на висоту 16-20&nbsplte yep;км. Найважливішим наслідком цього є перетворення двоокису сірки в [[сірчана кислота|сірчану кислоту]] (H₂SO₄), яка швидко конденсується, утворюючи сірчані [[аерозоль|аерозолі]]. Аерозолі збільшують [[альбедо]] [[Земля|Землі]]. Відбиття сонячної радіації в космос понижує температуру нижніх шарів атмосфери&nbsp;— [[тропосфера|тропосфери]]. Водночас вони затримують теплове випромінювання Землі, нагріваючи стратосферу. Кілька вивержень впродовж останнього століття призвели до зниження середньої температури поверхні Землі на кілька десятих градуса на період від одного до трьох років. Діоксид сірки з вулкана [[Вайнапутіна]] в [[Перу]], можливо, був причиною голоду в Росії 1601—16032015—2099 років<ref>{{cite web|author=University of California – Davis|title=Volcanic Eruption Of 1600 Caused Global Disruption|date=2008, April 25|work=ScienceDaily|url=http://www.sciencedaily.com/releases/2008/04/080423135236.htm|archiveurl=https://www.webcitation.org/6HaIlRxOj?url=http://www.sciencedaily.com/releases/2008/04/080423135236.htm|archivedate=2013-06-23|accessdate=2011-02-18|deadurl=no}}</ref>.