Вікіпедія

Мішель Буке

французький актор
Версія від 10:26, 1 грудня 2011, створена Шиманський Василь (обговорення | внесок) (→‎Джерела)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Буке.

Мішель Буке (Мішель Франсуа П'єр Буке) (фр. Michel François Pierre Bouquet, * 6 листопада 1925, Париж) — французький актор.

Мішель Буке
фр. Michel Bouquet
Мішель Буке (2010 рік)
Мішель Буке (2010 рік)
Мішель Буке (2010 рік)
Ім'я при народженніфр. Michel François Pierre Bouquet[1]
Народився6 листопада 1925 (98 років)
Париж, Франція Франція
Помер13 квітня 2022(2022-04-13)[2][1][3] (96 років)
XVIII округ Парижа, Париж, Франція[1]
ПохованняCimetière d'Étais-la-Sauvind[4]
Громадянство Франція
Діяльністьактор, педагог, кіноактор
Alma materВища національна консерваторія драматичного мистецтва
Роки діяльностіз 1944
У шлюбі зAriane Borgd і Juliette Carréd
IMDbnm0099677
Нагороди та премії
CMNS: Мішель Буке у Вікісховищі

Біографія

Народився 6 листопада 1925 року в Парижі. Під час Окупації батько Мішеля був заарештований, і у віці 15-ти років йому довелося перервати навчання і заробляти собі на життя професіями, украй далекими від мистецтва. Проте вже в 1942 році він поступає в Паризьку Консерваторію на драматичне відділення і незабаром дебютує на сцені в «Калігулі». З тих пір він присвячує своє життя театру, розглядаючи зйомки в кіно перш за все як спосіб заробити.

Його життя в кінематографі легко ділиться на три періоди. Перші 20 років (1947—1967 рр.) кіно не сприймало Буке серйозно, і актор відповідав йому тим же. Черга епізодичних, прохідних ролей не принесла йому популярності. Лише «Невірна дружина» Клода Шаброля продемонструвала режисерам і глядачеві неординарність дарування актора, і за подальших 10 років він зіграв більш ніж у 30-ти картинах.

З віком Буке набрав «фактуру»; у ці роки він грає перш за все представників буржуазного середовища, по-своєму благородних і майже завжди старомодних людей, в шафі яких частенько збиралася неабияка колекція скелетів. Другий типовий образ — представник Закону, що не гнеться і скрупульозний, що своєю принциповістю доводить ідею Правосуддя до протилежності. Своєрідну двозначність і турбуючу загадковість актора краще всього удавалося використовувати тому ж Шабролю, найвідоміші фільми якого багато в чому зобов'язані своєю неповторною атмосферою саме таланту Буке. В кінці сімдесятих Буке вирішує попрощатися з кіно і повністю присвятити себе театру. Чималу роль в цьому рішенні зіграло і його призначення в 1977 році професором Національної Консерваторії Драматичного Мистецтва, де він прийняв кафедру в самого Жюльена Берто. Всі його останні кіноролі швидше випадкові, рідкісні, і тим самим дорогоцінні — кожна його поява стає подією і, як правило, відзначається преміями. Довгождана поява в «Котлетах» — лише виконання даної Бертрану Бліє обіцянки коли-небудь знятися в його фільмі (адже в п'єсах грав).

Фільмографія

  • 1947 — Месьє Венсан (MONSIEUR VINCENT), реж. Моріс Клош
  • 1947 — Кримінальний відділ (BRIGADE CRIMINELLE), реж. Жільбер Жиль
  • 1948 — Манон (MANON), реж. Анрі-Жорж Клузо
  • 1948 — Білі лапи (PATTES BLANCHES), реж. Жан Гремійон
  • 1951 — Два гроші за фіалки (DEUX SOUS DE VIOLETTES), реж. Жан Ануй
  • 1951 — Три жінки (TROIS FEMMES), реж. Андре Мішель
  • 1955 — Нельська башта (LA TOUR DE NESLE), реж. Абель Ганс
  • 1958 — Пастка (LE PIЕGE), реж. Шарль Брабан
  • 1960 — Катя (KATIA, The Magnificent Sinner), реж. Роберт Сьодмак
  • 1963 — Тигр душиться динамітом (LE TIGRE SE PARFUME A LA DYNAMITE), реж. Клод Шаброль
  • 1964 — Особливі прихильності (LES AMITIЕS PARTICULIЕRES), реж. Жан Деланнуа
  • 1967 — Лам'єль (LAMIEL), реж. Жан Орель
  • 1967 — Дорога в Коринф (LA ROUTE DE CORINTHE), реж. Клод Шаброль
  • 1967 — Новобрачна бувальщина в чорному (LA MARIЕE ЕTAIT EN NOIR), реж. Франсуа Трюффо
  • 1968 — Невірна жінка (LA FEMME INFIDЕLE), реж. Клод Шаброль
  • 1968 — Сирена Міссісіпі (LA SIRЕNE DU MISSISSIPPI), реж. Франсуа Трюффо
  • 1969 — Останній стрибок (LE DERNIER SAUT), реж. Едуар Лунц
  • 1969 — Борсаліно (BORSALINO), реж. Жак Дере
  • 1970 — Дозвіл (UN CONDЕ), реж. Ів Буассе
  • 1970 — Розлучення (LA RUPTURE), реж. Клод Шаброль
  • 1970 — Зворотній відлік (COMPTES A REBOURS), реж. Роже Піго
  • 1970 — До початку ночі (JUSTE AVANT LA NUIT), реж. Клод Шаброль
  • 1970 — Бродячий настрій (L'HUMEUR VAGABONDE), реж. Едуар Лунц
  • 1970 — Тато, кораблики (PAPA LES PETITS BATEAUX), реж. Неллі Каплан
  • 1970 — Поліна 1880 (PAULINA 1880), реж. Жан-Луї Берлучеллі
  • 1970 — Малпертіус (MALPERTUIS), реж. Гаррі К'юмел
  • 1972 — Замах (L'ATTENTAT), реж. Ів Буассе
  • 1972 — Три мільярди без ліфта (TROIS MILLIARDS SANS ASCENSEUR), реж. Роже Піго
  • 1972 — Святе сімейство (LA SAINTE FAMILLE), реж. П'єр Коральник
  • 1972 — Змій (LE SERPENT), реж. Анрі Верней
  • 1972 — Ангели (LES ANGES), реж. Жан Девіль
  • 1972 — Немає диму без вогню (IL N'Y A PAS DE FUMЕE SANS FEU), реж. Андре Кайатт
  • 1973 — Змова (LE COMPLOT), реж. Рене Генвіль
  • 1973 — Франція, акционерное общество (FRANCE SOCIЕTЕ ANONYME), реж. Ален Корно
  • 1973 — Знати забороняється (DЕFENSE DE SAVOIR), реж. Надін Трентіньян
  • 1973 — Великі відчуття ведуть до великої їжі (LES GRANDS SENTIMENTS FONT LES BONS GUEULETONS), реж. Мішель Берні
  • 1973 — Двоє в місті (DEUX HOMMES DANS LA VILLE), реж. Жозе Джованні
  • 1973 — Рука на відсікання (LA MAIN A COUPER), реж. Етьен Перье
  • 1974 — Динаміт приємно пити (LA DYNAMITE EST BONNE A BOIRE), реж. Гжегож Трембасевіч
  • 1974 — Підозрювані (LES SUSPECTS), реж. Мішель Він
  • 1975 — Томи (THOMAS), реж. Жан-Франсуа Діон
  • 1975 — Поцілунки в понеділок, реж. Мішель Одьяр
  • 1976 — По той бік страху (AU-DELA DE LA PEUR), реж. Янник Андрєї
  • 1977 — Венсан прив'язує осла поблизу (VINCENT MIT LANE DANS LE PrЕ), реж. Паоло Зукка
  • 1976 — Іграшка (LE JOUET), реж. Франсис Вебер
  • 1978 — На користь держави (LA RAISON DЕtat), реж. Андре Кайат
  • 1982 — Знедолені (LES MISЕRABLES), реж. Робер Оссейн
  • 1983 — Втеча вперед (LA FUITE EN AVANT), реж. Крістіан Зербіб
  • 1985 — Курча під оцтом (POULET AU VINAIGRE), реж. Клод Шаброль
  • 1991 — Тото-герой (TOTO LE HEROS), реж. Жако Ван Дормаль
  • 1991 — Всі ранки світу (TOUS LES MATINS DU MONDE), реж. Ален Корно
  • 1993 — Радість життя (LA JOIE DE VIVRE), реж. Пиці Гийо
  • 1995 — Еліза (ELISA), реж. Жан Бекер
  • 2001 — Як я убив батька (COMMENT JAI TUE MON PERE), реж. Анн Фонтен
  • 2003 — Котлети (LES CОTELETTES), реж. Бертран Бліє.
  • 2005 — Прогулянки по Марсовому полю (Promeneur du champ de Mars, Le)

Джерела


  Це незавершена стаття про актора.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
  1. ↑ а б в Fichier des personnes décédées
  2. ↑ Légende du théâtre et du cinéma français, Michel Bouquet est mort à l'âge de 96 ans
  3. ↑ Who's Who in France — Paris: 1953. — ISSN 0083-9531; 2275-0908
  4. ↑ http://www.landrucimetieres.fr/spip/spip.php?article3071
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мішель_Буке&oldid=8173619