Європейський кіноприз найкращому актору
Європейський кіноприз найкращому актору
Переможця серед номінантів за найкращу чоловічу роль визначають члени Європейської кіноакадемії починаючи з першої церемонії нагороджування що відбулася 26 листопада 1988 року в Західному Берліні, Німеччина. Найчастіше лауреатами премії ставали британські актори (7 перемог), менше у їхніх колег з Франції (5 перемог). Єдиний з українських акторів який був номінований на премію — Богдан Ступка, у 2004 році за фільм Свої.
Статистика | Актор | К-сть | Роки |
Найбільше нагород | Данієль Отей | 2 | 1993, 2005 |
Тоні Сервілло | 2 | 2008, 2013 | |
Найбільше номінацій ( * — Перемога) |
Хав'єр Бардем | 3 | 1998, 2002, 2004* |
Найбільше номінацій без перемог | Мадс Міккельсен | 2 | 2006, 2008, 2012 |
Мішель Пікколі | 3 | 2001, 2007, 2011 |
Лауреати та номінанти
ред.1980-ті роки
ред.Рік | Лауреати | Номінанти |
---|---|---|
1988 |
Макс фон Сюдов — Пелле-завойовник, за роль Лассе |
Клаус Марія Брандауер — Хануссен |
1989 |
Філіпп Нуаре — Життя і нічого більше та Новий кінотеатр «Парадізо», за ролі майора Делаплан та Альфредо відповідно |
Кароль Епер'єш — Ельдорадо |
1990-ті роки
ред.Рік | Лауреати | Номінанти |
---|---|---|
1990 |
Кеннет Брана — Генріх V, за роль короля Англії Генріха V |
Жерар Депардьє — Сірано де Бержерак |
1991 |
Мішель Буке — Тото-герой, за роль літнього Томаса |
Клаудіо Амендола — Ультра |
1992 |
Матті Пеллонпяя — Життя богеми, за роль Родольфо |
Дені Лаван — Коханці з Нового мосту |
1993 |
Данієль Отей — Серце взимку, за роль Стефана |
Карло Кеччі — Смерть неаполітанського математика |
1994 | Премія не присуджувалася | |
1995 | Премія не присуджувалася | |
1996 |
Єн Маккеллен — Річард III, за роль короля Англії Річарда III |
|
1997 |
Боб Госкінс — 24/7: 24 години на добу і 7 днів на тиждень, за роль Алана Дарсі |
Маріо Адорф — Россіні |
1998 |
Роберто Беніньї — Життя прекрасне, за роль Гвідо Орефіче |
Хав'єр Бардем — Жива плоть |
1999 |
Ральф Файнс — Смак сонячного світла, за роль Ігнаца Зонненшайна |
Андерс В. Бертельсен — Остання пісня Міфуне
Руперт Еверетт — Ідеальний чоловік |
2000-ні роки
ред.2010-ті роки
ред.Рік | Лауреати | Номінанти |
---|---|---|
2010 |
Юен Мак-Грегор — Примара, за роль письменника |
Якоб Седергрен — Субмарино |
2011 |
Колін Ферт — Промова короля, за роль короля Георга VI |
Жан Дюжарден — Артист |
2012 |
Жан-Луї Трентіньян — Любов, за роль Жоржа |
Франсуа Клюзе, Омар Сі — Недоторканні |
2013 |
Тоні Сервілло — Велика краса, за роль Джепа Камбарбели |
Йохан Хелденберг — Розірване коло |
2014 |
Тімоті Сполл — Містер Тернер, за роль Вільям Тернер |
Олексій Серебряков — Левіафан |
2015 | Том Кортні — 45 років | |
2016 | Петер Зімонішек[en] — Тоні Ердманн, за роль Вінфріда Конраді / Тоні Ердманна |
Г'ю Грант — Флоренс Фостер Дженкінс
Дейв Джонс[en] — Я, Деніел Блейк |
2017 | Науель Перес Біскаярт — 120 ударів на хвилину | |
2018 | Сверрір Гуднасон — Борг проти Макінроя | |
2019 | Леван Гельбах'яні — А потім ми танцювали
Жан Дзюжардэн — Офіцер і шпигун Інгвар Еггерт Сігурдссон — Білий, білий день[en] П'єрфранческо Фавіно — Зрадник Александер Шеєр — Gundermann[en] |
2020-ті роки
ред.Рік | Лауреати | Номінанти |
---|---|---|
2020 | Мадс Міккельсен — Ще по одній, за роль Мартіна | Горан Богдан — Отац
Бартош Біленя — Тіло Христове Еліо Джермано — Hidden Away Лука Марінеллі — Мартин Иден Вігго Мортенсен — Falling |
Посилання
ред.- Номінанти і переможці [Архівовано 29 квітня 2011 у Wayback Machine.] на сайті Європейської кіноакадемії