Замкова церква Воскресіння Господнього (Батурин)
Церква Воскресіння Господнього (Батурин) — дерев'яний храм на території Цитаделі Батуринської фортеці. Знищений 2 (13) листопада 1708 року російським військом, відбудований 2008 року.
| Церква Воскресіння Господнього на Цитаделі Батуринської фортеці | |
|---|---|
.jpg) Воскресенська церква | |
| 51°20′34″ пн. ш. 32°53′11″ сх. д. / 51.34291667002777615° пн. ш. 32.88658333002777567° сх. д.Координати: 51°20′34″ пн. ш. 32°53′11″ сх. д. / 51.34291667002777615° пн. ш. 32.88658333002777567° сх. д. | |
| Тип споруди | церква |
| Розташування |
 Україна, Батурин |
| Початок будівництва | ХVІІ ст. |
| Зруйновано | 2 листопада 1708 |
| Відбудовано | 2008 |
| Стиль | українське бароко |
| Належність | Православна церква України |
 | |
 Замкова церква Воскресіння Господнього у Вікісховищі | |
Історія
Дерев'яна церква була композиційною домінантою Батуринського замку — Цитаделі Батуринської фортеці.
Дата спорудження церкви невідома. Перша писемна згадка про дерев'яну церкву у замку відноситься до кінця 1680-х років. В історіографії усталилася думка[джерело?], що батуринська замкова церква була освячена на честь Воскресіння Господнього. Непрямі свідчення цього дослідники вбачають у ктиторському написі на дзвоні «Голуб», відлитому коштом І. Мазепи 1699 року. для Батуринської Воскресенської церкви[1] та матеріалах Бендерської комісії по смерті Мазепи, де переписані фундації гетьмана[2].
Ця дерев'яна церква припинила своє існування 2 (13) листопада 1708 року[3] внаслідок зруйнування Батурина російським військом на чолі з О. Меншиковим.
2008 року на місці ймовірного місцезнаходження церкви, встановленому за цвинтарем, побудовано новий храм, архітектурно наближений до Свято-Георгіївської церкви (XVIІ ст.) Седнева.
У листопаді того ж року його освячено на честь Воскресіння Господнього.
Примітки
- ↑ Пилипенко Б. Видатна пам'ятка вкраїнського людвісарства (Мазепин дзвін) // Пам'ятки України. — № 3, 2008.- с. 108—119.
- ↑ Возняк М. Бендерська комісія по смерті Мазепи // Мазепа. Збірник. — Варшава, 1938. — Т. І..- с. 130—131.
- ↑ Сборник летописей, относящихся к истории Южной и Западной Руси, изданный Комиссиею для разбора древних актов, состоящей при Киевским, Подольском и Волынском генерал-губернаторе / [авт. предисл. В. Антонович]. — Киев: Тип. Г. Т. Корчак-Новицкого, 1888. — [2], II, LIX, 322 с. — с. 47
|
Це незавершена стаття про церковну будівлю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |