Османська імперія в Першій світовій війні
| Ця стаття в процесі редагування користувачем [[Користувач:--Сергій Липко (обговорення) 22:58, 25 листопада 2014 (UTC)|--Сергій Липко (обговорення) 22:58, 25 листопада 2014 (UTC)]] певний час. Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені. Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування. Останнє редагування зробив користувач Сергій Липко (внесок, журнали) о 00:56 UTC (5044535 хвилин тому). |
Османська імперія вступила в Першу світову війну 2 листопада[1] 1914 року в складі Центральних держав. У жовтні 1914 року турки вчинили провокацію в Чорному морі, обстрілявши російські порти. В листопаді російський уряд оголосив війну Османській імперії, внаслідок чого вона вступила в Першу світову війну.
Передумови
Слабкість Османської імперії та султана змусили студентів та курсантів повстати проти уряду. Молодотурками була створена таємна організація з підготовки революції. У 1908 році вони скинули султана Абдула-Хаміда II[2] і захопили владу. Після встановлення влади молодотурки утворили політичну партію «Єднання і прогрес». Проте лише в 1909 році султан був відправлений на заслання, його замінив Мехмед V.[2] Молодотурки дотримувалися ліберальних ідей. Вони продовжили процес реформ в Османській імперії: відкрили школи для жінок і внесли в законодавство їхні права. З поваленням султана Абдул-Хаміда II закінчилося абсолютне правління монарха в Туреччині, була затверджена конституція, а також встановлено ліберальний уряд. Молодотурки були турецькими націоналістами. Гаслом тих днів стало «Туреччина для турків!» і з тих пір не віталася багатонаціональна Османська держава. Реформи, проведені ними, лише обмежили вплив на Османську імперію до початку Першої світової війни.
28 вересня 1911 року Королівство Італія вторглося до Лівії з метою зробити її своєю колонією.[3] Енвер-бей і Мустафа Кемаль-паша прибувають до Лівії і починають організацію партизанських загонів, щоб зупинити просування вглиб країни італійців. В цілому, ця війна показала слабкість Османської імперії і послужила для об'єднання багатьох держав, що перебували під османським ярмом.
Балканські війни
9 жовтня Чорногорія оголосила війну Османській імперії. Слідом за нею, 17 жовтня, оголосили війну Туреччині Болгарія і Сербія, а 18 жовтня — Греція. У цій війні Німецька імперія виступила як союзник османів, а Франція як союзник Сербії. Османська імперія терпіла одну поразку за іншою. У жовтні того ж року турецькі сили відступили на лінію Чаталджа, недалеко від Стамбула. 4 листопада Албанія оголосила незалежність і вступила у війну з Османською імперією. 3 грудня Мехмед V і урядовий міністр Мухтар-паша запросили перемир'я. Того ж дня в Лондоні зібралася конференція з делегатів Османської імперії і союзних держав, але переговори провалилися. 20 грудня, повернувшись до столиці, Енвер-паша очолив страйк студентів. Уряд здав ворогам Едірне, відомий як Адріанополь. На початку січня Енвер-паша влаштував ще один антиурядовий переворот. Це був період загальнонаціонального виживання. Енвер і його прихильники вимагали абсолютної влади і повернення Османській імперії Едірне.
Болгарія, Сербія і Греція розпочали боротьбу між собою за території. Війни закінчилися захопленням Енвер-пашею Едірне і повним виснаженням Османської імперії. Режим Енвер-бея, ставши управляти державою, відмовився від контролю над частиною Албанії. Він втратив Македонію і Салоніки, що відійшли Греції. Османська імперія на заході отримала кордони сучасної Туреччини.
Примітки
- ↑ Дати в статті наведені за старим стилем
- ↑ а б Османская империя — Энциклопедия Кругосвет (рос.). Архів оригіналу за 16 січня 2013.
- ↑ История Востока в VI томах. Т. IV, кн. II. М.: "Восточная литература". 2005. с. 212. ISBN 5-02-018102-1.