Кокарда «чічка»
Чічка - елемент однострою, кокарда-відзнака на головний убір вояків Легіону Українських Січових Стрільців в Австро-Угорській армії під час Першої світової війни. Інша назва: "троянда"[1].
Історія створення
Традиція прикрашати головні убори різними прикрасами та відзнаками є доволі давньою в Австро-Угорській армії. З часів Семирічної війни австрійські солдати до головних уборів прикріплювали дубову, або ялинову взимку, гілочку - "Feldzeiche"[2]. З початком Першої світової війни було популярно прикрашати кепі стрічками із земельних, або імператорських (чорно-жовтих) кольорів[3]. Гірські частини на своїх головних уборах носили султан з пір'я півня. Таку відзнаку в кінці ХІХ ст. запропонував військовий комендант Тиролю Йозеф фон Філіпович. Офіційно ця відзнака дозволена у війську з 1906 р[4]. Головний убір боснійсько-герцоговинської піхоти взагалі був елементом національного строю. Національні частини, які виникли в Австро-Угорщині на початку Першої світової намагались всіляко підкреслити свою національну приналежність. Не виключенням це питання стало і для українського легіону.
-
Урочисте проходження вояків перед імператором Францом-Йосиф І на честь річниці Лейпцизької битви 13 жовтня 1913 р. у відні. На кеаі вояків помітно дубові гілочки. -
Вояк гірськопіхоної частини з султаном із півняого пір'я на кепі. -
Імператор Карл І оглядає боснійські частини на Італійському фронті, 1915 р. Бачимо національні головні убор на баснійцях та прикріплені до них ялинові гілочки.
Опис
"Чічка" мала вигляд круглої розетки з тканини. Розетка була двох кольорів, синього і жовтого[5]. Жовтий колір був в середині, синій на зовнішньому колі відзнаки. Могло бути і навпаки. В центрі розташовувалось кріплення. В якості кріплення також могли використовувати знак на кепі, не рідко це були власне знаки на кепі виготовлені спеціально для УСС. Носилась "чічка" на польовому кепі, або мазепинці. Зазвичай з лівої сторони, але також могли бути виключення.
Приклади застосування
-
"Чічка" на кепі в Семена Горука.
-
"Чічка" на кепі в Олени Степанів.
-
Вояки легіону УСС. У одноз них, в задньому ряду, помітна "чічка" на кепі.
Після Першої світової війни
Чічка також використовувалась за незмінним призначенням в УГА[6]. Відзнака, яка нагадувала дещо вдосконалений варіант "чічки" мала використовуватись в Карпатській Січі (1939 р.) для позначення звання отамана (на мазепинці та рукаві)[7]. Цей проект так і не був реалізований.
Дивіться також
Посилання та інформаційні джерела
- ↑ Музичук С. Пінак Є. Чмир М. Галицька Армія, 1918-1920. - Рівне. - с. 68
- ↑ Адаменко Д.В. Ярош О.В. Императорский и королевский военный мундир: 1914 год - К.,2006. - с.30.
- ↑ Там само. - с. 30.
- ↑ Там само - с. 36-37.
- ↑ Монолатій І. Українські легіонери: Формування та бойовий шлях Українських Січових Стрільців, 1914 - 1918 рр. - К.: Темпора, 2008. - с. 20-21.
- ↑ Музичук С. Пінак Є. Чмир М. Галицька Армія, 1918-1920. - Рівне. - с. 68
- ↑ Пагіря О. Карпатська Січ: військове формування Карпатської України: науково-популярне видання. - К.: Темпора, 2010. - с. 97.