Vickers (кулемет)

Версія від 20:44, 13 листопада 2014, створена Кочергін Роман (обговорення | внесок) (Створена сторінка: {{Картка зброї |name = Віккерс |image = 300px |caption = «Віккерс» у музеї |origin...)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)

Ві́ккерс - англійський варіант станкового кулемета «Максим».

Віккерс

«Віккерс» у музеї
ТипСтанковий кулемет
ПоходженняВелика Британія Велика Британія
Історія використання
ОператориВелика Британія Велика Британія
ВійниПерша світова війна, Громадянська війна у Росії, Друга світова війна, Перша індо-пакистанська війна, Арабо-ізраїльська війна 1948-1949, Корейська війна, Конголезька криза
Історія виробництва
Розроблено1912 рік
Виготовлення1912—1968
Характеристики
Вага18,1 (тіло), 35,4 (зі станком)[1]
Довжина1100
Довжина ствола720
----
Набій.303 British
Калібр7,69 або 7,71
(у різний час)
Діявіддача ствола, кривошипно-шатунне запирання
Темп вогню500—600
Дульна швидкість745
Дальність вогню
Ефективна2190 (2400 ярдів)
Максимальна4100
Система живленняпатронна стрічка на 250 патронів
----
Vickers (кулемет) у Вікісховищі

Історія

«Віккерс» був основним кулеметом британської піхоти з часу прийняття на озброєння в 1912 році і аж до початку 1960-х років. Англія стала однією з перших держав, яка оцінила переваги і потужність автоматичної зброї, яким були і є кулемети.

Конструкція

Конструкція кулемета «Віккерс» трохи відрізнялося від будови кулемета «Максим» наступним:

  • Замок був повернутий на 180 градусів так, що нижній спуск обернений вгору; це давало можливість знизити висоту і вагу короба.
  • Кришка короба розділена на дві половини: передня половина кришки закриває приймач, а задня половина закриває короб; обидві частини зафіксовані на одній осі.
  • Відкидний потиличник прикріплений до короба двома засувами (верхнім і нижнім).

Система

Кулемет «Віккерс» - автоматична зброя, заснована на автоматиці з віддачею ствола (короткий хід). По мірі пострілу порохові гази відправляють ствол назад, тим самим починає працювати механізм перезарядки - він витягує з матерчатої патронної стрічки патрон, досилає його в казенник і при цьому одночасно зводить затвор. Після проведення пострілу операція повторюється заново. Кулемет має середній темп стрільби - 600 пострілів на хвилину, а бойова скорострільність становить 250-300 пострілів на хвилину. Спускова система розрахована тільки на автоматичний вогонь і має запобіжник від випадкових пострілів. Живлення кулемета проводиться патронами з приймача повзункового типу, з матерчатою або металевою стрічкою місткістю 250 патронів, яка з'явилася пізніше. Прицільне пристосування включало в себе стієчний приціл і мушку з прямокутною вершиною. На деяких кулеметах також міг встановлюватися оптичний приціл.

Застосування

  •   Велика БританіяВеликобританія - 26 листопада 1912 року прийнятий на озброєння Британської імперії, включаючи домініони і колонії, перебував на озброєнні аж до 1950-х років
  •   Ірландія - використовувалися в ході війни за незалежність, після закінчення якої кулемети залишилися на озброєнні ірландської армії
  •   Фінляндія - перебували на озброєнні фінської армії до кінця Другої світової війни і зберігалися на складах мобілізаційного резерву до 1956 року[2]
  •   Третій Рейх - у ході Другої Світової війни, трофейні кулемети надходили на озброєння допоміжних воєнізованих формувань під найменуванням 7.7 mm sMG 230(e)
  •   Індія - після розділу Британської Індії в 1947 році, надійшли на озброєння індійської армії
  •   Пакистан - після проголошення незалежності Пакистану в 1947 році, надійшли на озброєння армії Пакистану

Кулемети «Віккерс» перебували на озброєнні непальських збройних сил як зброя резерву, що застосовується в разі військового конфлікту.

Великокаліберний варіант

Докладніше: Vickers .50

Випускався Віккерс також під великокаліберний патрон 12,7×81 мм під найменуванням Vickers .50[3].

Див. також

Примітки

Галерея

Посилання