Оборона Дніпропетровська

Статтю «Оборона Дніпропетровська» створено або суттєво доповнено в рамках конкурсу «Військова справа у Вікіпедії». Від розміру та якості цієї статті станом на 10 грудня 2014 року залежатиме остаточний бал конкурсанта, який її створив чи доповнив. Стаття оцінюватиметься в номінації «Найкращий внесок із написання статей про військову справу у Вікіпедії».

Оборона Дніпропетровська - битва між радянськими військами та німецькими окупантами у 1941-1943 роках.

Перебіг подій

20-12 серпня 1941 року на території теперішнього швейного заводу 134 кавалерійський полк під командуванням майора Бориса Кротова зумів на деякий час зупинити наступ фашистів на Дніпропетровськ .

2-22 серпня в районі Крінічек танкові частини генерала Клейста прорвали слабкі піхотні заслони радянських військ та взяли Карнаухівські Хутора, звідки по Криворізькому шосе готувались штурмувати Дніпропетровськ. На фланговий удар з боку Дніпропетровська 8-ої танкової дивізії полковника Е. Пушкіна відкинув фашистів за ріку Суха Сура.

Відступ радянських військ

17 серпня за наказом главкома Південно-Західного напрямку С. Тимошенко війська Південного фронту почали відходити за Дніпро. Після двох днів невдалих боїв війська Резервної армії перейшли до оборони проти насідаючих з півночі та заходу німців. 23 серпня частина сил опинилася в оточенні в Дніпродзержинську. 24 серпня частини, що билися в оточенні переправилися на лівий берег Дніпра. Війська III німецького моторизованого корпусу Е. фон Маккензена рвалися до висот на південно-західній околиці міста. Під прикриттям частин дніпропетровського гарнізону та випускників артучилища, основні частини Резервної армії в 1:30 залишили правобережну частину міста. Обидва дніпропетровські мости були підірвані.

Е. фон Маккензен так описує, що було далі:

«Розбитий супротивник протягом ночі скрився на інший берег, обидва мости було підірвано. Тільки один наведений ними же, і зрозуміло, дуже слабенький місток росіянам не вдалося зруйнувати. Не довго розмірковуючи передові частини 13-ої танкової дивізії прорвалися на інший берег Дніпра та створили плацдарм, щоправда не дуже великий»

Всього в боях під Дніпропетровськом 19-25 серпня 8-ма дивізія знищила 80 ворожих танків, іншої техніки та живої сили ворога. Міцною обороною плацдарма танкісти забазпесили радянським військам плавномірний відхід за Дніпро та зайняття оборони на лівому березі. За це 9 листопада полковнику Е. Пушкіну було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

У вересні 1941 році бої тривали у Амур-Нижньодніпровському районі.

14 жовтня в батанічному саду Дніпропетровського університета було розстріляно близько 11 000 мирних мешканців.

У приміщенні обласного управління СБУ при німцях знаходмлось гестапо. Німецька жандарменія знаходилась у нинішньому адміністративному преміщенні підприємства «Дніпромлин». В історичному музеї знаходилась канцелярія комісара міста Клоспермана.

Звільнення Дніпропетровська

12-27 вересня 1943 року 1-ша гвардійська армія звільнила Амур-Нижньодніпровський район та лівобережну частину Дніпропетровська. В боях на цьому напрямку загинув командир 152-гої стрілецької дивізії генерал-майор В.П. Каруна.

У вересні війська Південно-Західного фронту під командуванням Р.Я Маліновського захопили плацдарм на правому березі Дніпра в районі Сошиновки, Аулов, Сухачевки, а також переправи біля села Чаплі та Військове.

23-24 жовтня 39-та гвардійська стрілецька дивізія почала звільняти правобережний Дніпропетровськ. На місті річкового порту на правому березі висадилася десантна група радянських військ. Вранці 24 жовтня частини 152-гої стрілецької девізії заволоділи Сухачевкою та двома Дієвками. Під керуванням полковника Ю. М. Мазного бійці 120-ого стрілецького полку 39-ої гвардійської Барвинської дивізії форсували Дніпро в районі Чаплей. Вранці 25 жовтня 152-га стрілецька дивізія оволоділа Краснопольєм та Кайдакамі, а 39-та гвардійська стрілецька дивізія - Лоцманською Каменкою. До полудня Дніпропетровськ був повністью звільнений від фашистів.