Миколаїв-Вантажний

Старий залізничний вокзал - вокзал станції залізної дороги лінії Знам'янка - Миколаїв, відкритої для залізничного руху 20 серпня 1873 року.

Файл:Старий залізничний вокзал 3 (Миколаїв).jpg

Передісторія

Поразка Російської імперії в Кримській війні (1853 - 1856 років) показала економічну відсталість країни. На початку 1860-х років в урядових колах, серед торгівельно-промислової буржуазії та землевласників обговорювалося питання про місця негайного створення мережі залізних доріг в країні.

Зміни в торгівельно-економічній політиці Російської імперії, переорієнтація в області політичного та торгівельного партнерства з Німеччини на Францію призвели до зростання значення чорноморських портів. Це значно вплинуло на розвиток економіки України, яка в результаті отримала розвинуту залізничну мережу.

Перспектива будівництва головних ліній зовсім не торкалася інтересів Херсонської губернії. Ініціатором будівництва залізної дороги південніше лінії Одеса - Балта - Харьків стали землевласники та купці губернії, які внесли залізничний проект до Миколаївської міської думи. Цей проект одержав підтримку губернатора Миколаєва Богдана Олександровича фон-Глазенапа.

У 1868 році було вирішено відправити до Петербургу делегацію, до якої увійшли купці Бухтеєв та Клатовський. З ними також поїхав і Глазенап, який представив їх великому князю Костянтину Миколайовичу, який пообіцяв взяти безпосередню участь у проблемах миколаївських представників.

Розвиток залізничного транспорту

Файл:Старий залізничний вокзал (Миколаїв).jpg

Старий залізничний вокзал (Миколаїв)

Файл:Старий залізничний вокзал2 (Миколаїв).jpg

Залізничне будівництво здійснювалось шляхом залучення приватного капіталу. Підприємці укладали договір з урядом на будівництво та використання частин залізної дороги протягом певногоперіоду часу. Вкласти свої кошти в будівництво залізничної гілки до Миколаєва була готова "Спільнота російських залізних доріг".

Перший проект залізничних будівель був розроблений інженером Корсаковим. Він рекомендував станцію будувати біля порту, а пасажирський вокзал - в торгівельній частині міста.

25 січня 1872 року керівник будівництва Знам'янсько-Миколаївської ділянки Харківсько-Миколаївської залізної дороги інженер барон Майдель подав до канцеляріі генерал-губернаторства доповідну записку з приводу місця будівництва станції. Планувалося провести лінію залізної дороги уздовж Заводської вулиці, у кінці якої зробити поворто направо і будувати станцію на Пісках.

Поки йшло бурхливе обговорення проектів, час ішов. Товариство залізниць звернулося з проханням до генерал-губернатора М.А. Аркаса, в якому викладалося прохання дозволити будівництво ліній залізниці, напрямок яких обидва проекти залишали незмінними.

Дозвіл було отримано, і вже 28 лютого 1872 року підрядники повідомили канцелярію генерал-губернатора про початок робіт.

Будівництво доріг велося під наглядом інженера Вестфалія. Проекти остаточно затверджувалися на засіданнях міської думи і, звичайно, міська влада намагалася максимально використати ситуацію для отримання від концесіонерів додаткових коштів для спорудження під'їзних шляхів, мощення вулиць.

До кінця XIX в. було замощені більшість вулиць; у центрі поставлено 1226 ліхтарів. У 1897 році бельгійська компанія побудувала конку, що з'єднала Слобідку з заводом "Наваль", портом і яхт-клубом.

20 серпня 1873 року лінія Знам'янка - Миколаїв була відкрита для залізничного руху. На станції був відслужений молебень. Перший потяг відійшов від станції з прапорами, гірляндами із зелені та квітів.

Крім пасажирських перевезень, основним призначенням залізничного зв'язку повинні були стати перевезення хліба, кам'яного вугілля і руд з місць їх виробництва до Миколаївського комерційного порту. Однак проблем, які треба було терміново вирішити, щоб зробити економічно ефективною роботу цієї лінії залізниці, існувало безліч. На думку Ге Григорій Миколайович, цими "негараздами" була відсутність яких-небудь пристосувань для зберігання хлібного вантажу, виконання вантажно-розвантажувальних робіт, під'їзних гужових доріг. Товарна станція знаходилася в 2-х верстах від комерційного порту, а дороги не були вимощені.

Завдяки споруді залізничних ліній і вигідним тарифом збільшилося число хлібовиробних губерній, що вивозили зерно через чорноморські порти. До Полтавської і Харківської губерній приєдналися частини Київської, Волинської і навіть Курської губерній. Динаміка хлібного експорту виражалася в наступних цифрах:

1886 рік - 15,8 млн. пудів.

1890 рік -38, 5 млн. пудів.

1895 рік - 76,1 млн. пудів

З 1 січня 1907 Харкова-Миколаївська залізниця, об'єднавшись з Курсько-Харківсько-Севастопольської, стала іменуватися Південною залізницею.

У 1881 році Харківсько-Миколаївська залізниця перейшла в казну. Держава відразу вживає заходів щодо впорядкування руху вантажів на дорозі.

У 1894 р. в Миколаєві прибувало і відправлялося два пасажирські потяги - вранці і ввечері.

На самій станції Миколаїв було депо, будівлі вокзалу і станційних службовців, вантажні закриті та відкриті платформи, пакгаузи для зберігання вантажів.

На території порту знаходилися пакгаузи і казарми ремонтних споруд, портова станція Харківсько-Миколаївської залізниці, вугільні склади, склад вивантажується солі з пристосуванням для помелу.

На початку ХХ століття постала нова проблема - проблема розширення залізничної магістралі. Існування однієї магістралі було недостатнім для забезпечення зростаючих товарних перевезень в Миколаїв. У 1907 році закінчено будівництво лінії Миколаїв Гур'ївка - Колосівка – Одеса та Миколаїв - Водопій – Снігурівка - Апостолове – Херсон.

Бурхливий розвиток мережі залізниць поставив питання про підготовку кваліфікованих кадрів. Інженерів готували технологічні, інженерні інститути, університети. Навчальні приміщення для підготовки нижчих техніків залізничної служби стали організовуватися з 1869 році.

Загальне керівництво всіма училищами покладено на навчальний відділ Міністерства шляхів сполучення. Довгі роки керуючим навчального відділу був таємний радник миколаївець Євген Степанович Волков.

На рубежі XIX і XX ст. зростання і промисловий розвиток Миколаєва в чому визначили діяльність залізниці та комерційного порту. Миколаїв включився в систему міжнародної торгівлі і став складовою частиною загальнодержавного торгово-промислового капіталу, що на довгі роки, навіть незважаючи на соціальні потрясіння, стало запорукою економічний стабільності міста.

Зазначимо, що у 1906 році станція «Миколаїв» була обладнана дуже слабо. «Такий стане речей був до 1908 року, коли сума претензій досягла 100 тис. рублів. З того часу розвиток станції йде прогресивно вперед».

В період громадянської війни, як і Великої Вітчизняної миколаївська залізнична мережа була сильно зруйнована.

Через кілька років після закінчення війни, в 1947-му, Миколаївський вузол з переробки вантажів досяг довоєнного показника і швидко став його перевершувати.

Будівля вокзалу

На початку 50-х років минулого століття була побудована нова будівля вокзалу, недалеко від старого, одноповерхового, в кінці вулиці Пушкінської (тут вона знаходиться і зараз). Вона стала центром композиційними ансамблю архітекторів, з його простим і доцільним плануванням, повною ідентичністю головного і перонного фасадів.

Зміни в роботі вокзалу

Після появи на початку 80-х років другого пасажирського вокзалу в редакції місцевих газет стали надходити листи, в яких читачі запитували про подальшу долю старого вокзалу, до якого за багато років звикли тисячі мешканців обласного центру.

Керівництво залізниці відповідало, що в зв'язку з відкриттям нового вокзалу в Миколаєві від старого будуть відправлятися тільки ті поїзди, які розпочинають шлях свого проходження з Миколаєва, а саме: Миколаїв-Москва, Миколаїв – Ленінград, Миколаїв – Київ, а також Херсон, Каховка , Долинська, Новополтавка.

Прийматися до старого вокзалу будуть поїзди, маршрут прямування у яких закінчується в Миколаєві. Це потяги з Москви, Ленінграда, Києва, Херсона, Каховки, Долинської та Новополтавки.

В наші дні тут курсує кілька приміських поїздів: Миколаїв – Новополтавка, Миколаїв – Каховка, Миколаїв – Долинська та Миколаїв – Колосовська.

Подальша доля вокзалу

Зараз основними клієнтами станції є Миколаївський морський торговельний порт, Миколаївський річковий порт, «Нібулон».

Вантажообіг значний - за добу проходить понад 500 вагонів. В основному, це вантаж з інших регіонів України, Росії та Білорусі.

У адміністративній будівлі, що знаходиться на балансі Українського будівельного монтажно-експлуатаційного управління, розміщений техвідділ, різні офіси та товарні каси.