Баликлея
Баликлея (також Балаклея, Баликлей, ототожнюється в данвіх джерелах з Чичаклея [1]) — фортеця, старовинне поселення 3-4 століття на Миколаївщині, поблизу села Варюшине Веселинівського району. Назва Балаклея, можливо, перекладається як "рибне місце"[2].До нашого часу залишились від давнього міста лишились лише укріплення, збудовані за римськими канонами, рештки палацу. Також є поховання, які, нажаль, потерпають від чорної археології в наш час[3]
Історія
Одне з небагатьох поселень в Україні, що належить до Черняхівської культури. Звістки про Баликлей ідуть від давньої доби. В усіх виданих у світ редакціях татарських ярликів на українські землі згадується Баликлей[1]. Твердиня мала чимале значення в боротьбі з татарами в 15-16 ст. Бернард Претвич, відомий оборонець від татар в Речі Посполитій, що саме тут, на Бузі у перелазів, нижче Чапчаклею він перехоплював татарські [1]. Біля цього замку йшла одна з віток Кучманського шляху, яким у 16 — першій половині 18 століття користувалися кримські і ногайські татари для розбійницьких нападів. Марцін Бельський, польський історіограф того часу також пише, що "Balaklei, gdyby oprawiono, ktory lezy nad Czapczakieiem rzeka, 9 mil od Ocsakowa, nie takby latwie tarn tedy wazyli sic Tatarowie do nas chodzic, zwlaszczna Czarnym slakiem, ktory od Czarnego lasa tak jest nazwany„" [4] Тобто, якщо б цю фортецю відновити і залишити там залогу - це стало б значною перешкодою для татар.
Важливість замку розуміли і в протилежному таборі. Так, військовий діяч Польщі того часу Станіслав Жолкєвський вказує, що тодішній беглербек (титул правителя провінції в Туреччині) хотів би відновити цей замок, однак не може через суворі зими[1].
Мапографічно перше описав цю фортецю Боплан, помістивший її в гирло одноіменної річки, що відповідає дійсності. (на сьогодні річка Чачиклея майже пересохла).
Сьогодення
Фортеця досі практично не досліджена. Легальні розкопки проводили лише двічі: в 1960-х і 1980-х роках. Наприкінці 2010-х пам'ятка стала жертвою чорних археологів: до неї навідались грабіжники з металошукачами та навіть бульдозером[3]. Держава, на жаль, не виділяє грошей на охорону цієї пам'ятки, а так як вона знаходиться за кілька кілометрів від найближчого села, то проблеми з розграбуванням є скоріше закономірністю.
Примітки і посилання
- ↑ а б в г дані з сайту litopys.org.ua
- ↑ сайт Миколаївської ОДА
- ↑ а б новина на уніан.нет
- ↑ Gwagnі. T. XVIII // Zbior pisarzow. — Варшава, 1832. — С. 193.
| На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |