Баликлея
Баликлея (також Балаклея, Баликлей, ототожнюється в давніх джерелах з Чичаклея[1]) — фортеця, старовинне поселення 3-4 століття на Миколаївщині, поблизу села Варюшине Веселинівського району. Назва Балаклея, можливо, перекладається як «рибне місце».[2]До нашого часу залишились від давнього міста лишились лише укріплення, збудовані за римськими канонами, рештки палацу. Також є поховання, які, потерпають від грабіжників археології в наш час.[3]
Історія ред.
Одне з небагатьох поселень в Україні, що належить до Черняхівської культури. Звістки про Баликлей ідуть від давньої доби. В усіх виданих у світ редакціях татарських ярликів на українські землі згадується Баликлей[1]. Твердиня мала чимале значення в боротьбі з татарами в 15-16 ст. Бернард Претвич, відомий оборонець від татар в Речі Посполитій, що саме тут, на Бузі біля перелазів, нижче Чапчаклею він перехоплював татарські[1] ватаги. Біля цього замку йшла одна з гілок Кучманського шляху, яким у 16 — першій половині 18 століття користувалися кримські і ногайські татари для розбійницьких нападів. Марцін Бельський, польський історіограф того часу також пише, що «Balaklei, gdyby oprawiono, ktory lezy nad Czapczakieiem rzeka, 9 mil od Ocsakowa, nie takby latwie tarn tedy wazyli sic Tatarowie do nas chodzic, zwlaszczna Czarnym slakiem, ktory od Czarnego lasa tak jest nazwany»".[4] Тобто, якщо б цю фортецю відновити і залишити там залогу — це стало б значною перешкодою для татар.
Важливість замку розуміли і в протилежному таборі. Так, військовий діяч Польщі того часу Станіслав Жолкєвський вказує, що тодішній беглербек (титул правителя провінції в Туреччині) хотів би відновити цей замок, однак не може через суворі зими.[1]
Мапографічно перше описав цю фортецю Боплан, помістивший її в гирло однойменної річки, що відповідає дійсності. (на сьогодні річка Чачиклея майже пересохла).
Сьогодення ред.
Фортеця досі практично не досліджена. Легальні розкопки проводили лише двічі: в 1960-х і 1980-х роках. Наприкінці 2010-х пам'ятка стала жертвою грабіжників: до неї навідались грабіжники з металошукачами та навіть бульдозером[3]. Держава не виділяє грошей на охорону цієї пам'ятки, а оскільки вона знаходиться за кілька кілометрів від найближчого села, то проблеми з розграбуванням є скоріше закономірністю.
Примітки і посилання ред.
- ↑ а б в г дані з сайту litopys.org.ua. Архів оригіналу за 12 березня 2013. Процитовано 25 березня 2013.
- ↑ сайт Миколаївської ОДА. Архів оригіналу за 29 квітня 2014. Процитовано 28 березня 2013.
- ↑ а б новина на уніан.нет. Архів оригіналу за 26 червня 2010. Процитовано 25 березня 2013.
- ↑ Gwagni. T. XVIII // Zbior pisarzow. — Варшава, 1832. — С. 193.