Македонське питання: відмінності між версіями

З утворенням автономної республіки Македонії, яка охоплювала 10,5 % від загальної площі [[Югославія|Югославії]] і мала населення близько 2&nbsp;млн. осіб, югославський уряд переслідував дві цілі: зміцнення Південної Югославії, домогтися успіху в справі ефективного усунення будь-якого болгарського впливу або територіальних претензій на цей регіон&nbsp;— оскільки болгарська присутність в цьому районі була досить сильною і проболгарські тенденції дуже сильними.<ref>''Ev. Kofos.'' Macedonia in the Yugoslav Historiography, pp. 6-7</ref>, а також прийняття Македонії в цілому. Втім [[Христо Татарчев]], голова Центрального комітету [[ВМРО|Внутрішньої македонської революційної організації]] (ВМРО), написав у своїх спогадах ([[Софія]], [[1928]]): «Ми думали, що пізніше автономна Македонія зможе приєднатися легше до Болгарії, або, якщо це неможливо, вона має стати об'єднуючою ланкою у федерацію балканських народів».<ref>Macedonia. Documents and Material (Sophia, 1978), pp. 661—662</ref><ref>''Ev. Kofos.'' The Macedonian Struggle, op. cit., pp. 22-23</ref>.

 

 

Так, югославська республіка Македонія, утворена в [[1946]] році, зайняла територію регіонів раніше іменованих Південна Сербія, або Вардарська Бановина.<ref>Назва Вардарська Бановина&nbsp;— результат реформи [[1931]] року за новою Югославською Конституцією. У той час старі назви та адміністративні одиниці скасовано і одночасно з її перейменуванням було утворене [[Королівство Югославія]], в яке увійшли 9 бановин, тобто регіонів. Саме слово бановина пішло від назви річки. Таким чином нова Конституція намагалася викоренити [[місництво]] і старий поділ на етнічні групи й одночасно знищити внутрішні кордони</ref> Починаючи з [[1946]] року югослави почали називати цей регіон [[Вардарська Македонія]], наслідуючи назву грецької Македонії, а саме [[Егейська Македонія]], а також невеликої македонської території, що відійшла Болгарії&nbsp;— [[Пірінська Македонія]].