Парадокс Ейнштейна — Подольського — Розена: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Sanya3 (обговорення | внесок) м дoдана Категорія:Філософія фізики з допомогою HotCat |
|||
Рядок 10:
Саме така недетермінованість квантової механіки була джерелом суперечок та причиною її несприйняття. Найвизначнішим опонентом нової теорії був Альберт Ейнштейн, на думку якого квантова механіка не є цілісною теорією, що описує фізичну реальність, та мають існувати деякі «приховані» параметри, відповідальні за її ймовірнісний характер. Так, на підставі уявного експерименту, Ейнштен, Подольский та Розен дійшли висновку про неповноту квантової теорії.
==
У парадоксі Ейнштена-Подольского-Розена розглядається [[сплутані квантові стани|зв'язана система]] двох часток та доводиться, що виконання вимірювання над однією з просторово рознесених часток призводить до миттєвого впливу на стан іншої.
В оригінальній роботі Ейнштена, Подольского та Розена розглядаються просторово рознесенні системи ''I'' та ''II'', які до початку спостереження були у взаємодії протягом визначеного часу. Знаючи стани обох систем до початку взаємодії, за допомогою рівняння Шредінгера можна визначити стан (тобто знайти хвильову функцію) об'єднаної системи ''I+II'' у будь-який наступний момент часу. Стани ж окремих систем ''I'' та ''II'' може бути визначено вимірюванням над однією з систем шляхом, так званого, процесу [[
Нехай над системою ''I'' здійснюється вимірювання [[фізична величина|фізичної величини]] ''A'', наприклад, координати. Тоді хвильову функцію об'єднаної системи <math>\Psi(x_I,x_{II})</math> можна розкласти за [[власна функція|власними функціями]] цієї величини <math>u_n(x_I)</math>:
| |||