Математична фізика: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
Рядок 3:
== Історія ==
Методи математичної фізики як теорії математичних моделей фізики почали в кінці [[XVII]] ст. інтенсивно розроблятися в працях [[Ньютон Ісаак|Ісаака Ньютона]] зі створення основ [[класична механіка|класичної механіки]], [[всесвітнього тяжіння закон|всесвітнього тяжіння]], теорії світла. Подальший розвиток ([[XVIII]] - I-а пол. XIX ст.) методів математичної фізики і їх успішне застосування до вивчення математичних моделей величезного обсягу різних фізичних явищ зв'язані з іменами [[Лагранж Жозеф Луї|Жозефа Луї Лагранжа]], [[Ейлер Леонард|Леонадра Ейлера]], [[Лаплас П'єр Симон|П'єра Симона Лапласа]], [[Фур'є Жан Батист Жозеф|Жозефа Фур’є]], [[Гаус Карл Фрідріх|Карла Гауса]], [[Ріман Бернгард|Бернгарда Рімана]], [[Остроградський Михайло Васильович|М. В. Остроградського]] та інших учених. Великий внесок до розвитку методів математичної фізики внесли [[Ляпунов Олександр Михайлович|О. М. Ляпунов]] і [[Стєклов Володимир Андрійович|В. А. Стєклов]]. З II-ї
Математичні моделі цього класу явищ найбільше часто описуються за допомогою [[диференційне рівняння|диференційних рівнянь]] з частинними похідними, що одержали назву [[рівняння математичної фізики]]. Крім диференційних рівнянь математичної фізики, при описі математичних моделей фізики застосовуються [[інтегральне рівняння|інтегральні рівняння]] та [[інтегро-диференціальне рівняння|інтегро-диференціальні рівняння]], [[варіаційні методи|варіаційні]] та [[імовірнісні методи|теоретико-ймовірнісні методи]], [[теорія потенціалу]], методи [[теорія функцій комплексної змінної|теорії функцій комплексної змінної]] і низка інших розділів [[математика|математики]]. У зв'язку з бурхливим розвитком [[обчислювальна математика|обчислювальної математики]] особливе значення для дослідження, математичних моделей фізики здобувають прямі [[чисельні методи]], що вони використовують [[комп'ютер]]и, і в першу чергу [[скінченно-різницевий метод|скінченно-різницеві методи]] розв’язування [[крайова задача|крайових задач]], що дозволило методами математичної фізики ефективно розв'язувати нові задачі [[газова динаміка|газової динаміки]], [[теорія переносу|теорії переносу]], [[фізика плазми|фізики плазми]], у тому числі й [[зворотна задача|зворотні задачі]] цих напрямків фізичних досліджень.
| |||