'''Бо́рна кислота́''' (''ортоб́о́рнаортобо́рна кислота́'') [[Гідроген|Н]]<sub>3</sub>ВО[[Бор|В]][[Оксиген|О]]<sub>3</sub> — слабка неорганічна кислота. Білі кристали, мало розчинні у воді при кімнатній температурі і значно більше у гарячій воді. При нагріванні борна кислота втрачає воду, утворюючи спочатку метаборну кислоту (НВО<sub>2</sub>), потім тетраборну (Н<sub>2</sub>В<sub>4</sub>О<sub>7</sub>) і, нарешті, [[борний ангідрид]] (В<sub>2</sub>О<sub>3</sub>); при розчиненні у воді з цих сполук знову утворюється борна кислота. ВУ природі борна кислота зустрічається у вигляді мінералу — [[сасолін]]у.
== Застосування ==
Борна кислота широко використовується у медицині як слабкий [[Антисептичні засоби|антисептичний засіб]]: у вигляді 1—2%-ного водного розчину — для промивання ран та слизових оболонок статевих органів; у порошку — для лікування [[ніс|носа]] й [[вухо|вуха]]; у спиртових розчинах і мазях — для лікування [[шкіра|шкіри]]. Крім того, борна кислота застосовують для дублення шкіри, у виробництва [[скло|скла]], виготовленні деяких [[фарба|фарб]] та [[емаль|емалей]].
== Використання в ядерних реакторах ==
Рядок 102:
== Виготовлення ==
Борна кислота була вперше виготовленна [[вільгельм Хомберг|Вільгельмом Хомбергом]] (1652 — 17151652–1715) з бури, під дією [[неорганічна хімія|неорганічних]] [[кислота|кислот]], і було дано назву ''sal sedativum Hombergi'' («заспокійлива сіль Хомберга»).
