Припливи та відпливи: відмінності між версіями

Середня висота припливу в океані становить 0,5 м. Такі припливи спостерігаються на океанічних островах. Для інших водойм найважливішим фактором є ступінь зв'язку зі світовим [[океан]]ом. Скажімо, у [[Балтійське море|Балтійському морі]] припливи дуже незначні, іноді - взагалі непомітні на тлі випадкових коливань, зумовлених вітром та іншими причинами<ref name=nekr/>. З іншого боку, коли океанічна припливна хвиля підходить до [[Суходіл (географія)|суходолу]], то, залежно від конфігурації дна та берегової лінії, висота припливу може перевищувати звичайну в 10—20 разів. Найвищі припливи&nbsp;— до 18 м&nbsp;— спостерігаються у [[затока Фанді|затоці Фанді]] на атлантичному узбережжі [[Північна Америка|Північної Америки]] (на кордоні між [[США]] та [[Канада|Канадою]])<ref name=karp>{{Книга|автор=Карпенко H.I.|назва=Рельєф морських берегів|посилання=http://www.geoknigi.com/book_view.php?id=1289|частина=[http://www.geoknigi.com/book_view.php?id=1316 Фізика припливів і відпливів. Обертаюча припливна течія, амфідромічна точка]|місце=Львів|видавництво= Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка|рік=2009|сторінок= 308}}</ref>. Найвищі припливи на узбережжі [[Європа|Європи]]&nbsp;— у [[Бретань|Бретані]]&nbsp;— сягають 13 метрів. Найвищий рівень в морі чи океані під час припливу має назву "повна вода".