Користувач:Blast furnace chip worker/Майстерня Злочини російського царату: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
Рядок 212:
4 липня 1775 року генерал [[Текелій Петро Абрамович|Текеллі]] підійшов до Січі і взяв її без бою. Зокрема, завдяки умовлянню січового архімандрита Володимира. Знову козаки почули оте паскудне "не проливати крові християнської". Князь Потьомкін відправив ордер 18 липня генералу Текеллі про те, що "за Височайшим повелінням знищується назва Січі Запорізької, яку у всіх випадках йменувати Дніпровською провінцією". Майно козаків було розграблене загарбниками московитами Як і за Петра І, оці "християни"-москалі не змогли не познущатися над могилами козаків, всі вони були знищені.
3 серпня 1775 року Катерина ІІ видала манифест про знищення запорозької Січі. За маніфестом "Січ Запорізька в кінець вже зруйнована, з винищенням на майбутні часи і самої назви запорізьких козаків". Землі, що належали запорожцям, ввійшли у склад [[Азовська губернія|Азовської]] (ліворуч від Дніпра) і [[Новоросійська губернія|Новоросійської губерній]] праворуч від Дніпра. Більша частина з них до 2/3 (1 634 800 десятин) була роздана російським вельможам, а інші відведені під міські й казенні поселення.
Останній отаман Війська Запорозького П. Калнишевський був засланий до [[Соловецький монастр|Соловецького монастиря]], де він в нелюдських умовах утримувався до 1801 р., а через два роки після звільнення там же і помер.
== Доля запорожців після зруйнування Січі ==
| |||