|
Справжні ім'я та прізвище Джорджа Гершвіна – Яків Гершович. Його батько емігрував до Америки з [[Одеса|Одеси]].
Джордж був другою дитиною у сім'ї. Коли хлопцюхлопць виконалосядосяг 6-річного роківвіку він познайомився с майбутнімз відомим, в майбутньому, американським [[скрипка|скрипалем]] Максом Розенцвейгом. У домі Розенцвейга, який був старше за Джорджа, він сам навчився грати на фортепіано: підбирав по слуху популярні мелодії, намагався складати. Але одного разу у домі Гершвинів з'явилося [[фортепіано]] — батьки купили його для занять Айри. Яке ж було здивування батьків, коли молодший брат за короткий час досяг настільки великого успіху, що залишив брата далеко позаду. На превелику радість обом було вирішено, що займатися на фортепіано буде Джордж.
За два роки навчання Джордж змінив чотирьох різних вчителів. І тільки вчитель Чарлз Хамбіцер виявився саме тим вчителем, який був потрібен майбутньому композитору. Піаніст і композитор Хамбіцер одразу побачив великийвинятковий талант учня і недоліки його музичного виховання. Вчитель викладав радісно і ізта захопленнямзахоплено, вчив не тільки грі на фортепіано, але і дав вірний напрям розвитку таланту Джорджа, познайомив його з творчістю [[Йоганн Себастьян Бах|Йоганна Себастьяна Баха]], [[Ліст Ференц|Ференца Ліста]], [[Шопен Фредерик|Фредерика Шопена]], [[Равель Моріс Жозеф|Моріса Равеля]], [[Дебюссі Клод|Клода Дебюссі]]. Зустрічі Хамбіцера і учня продовжувались до самої смерті вчителя у [[1918]] році.
У [[1915]] році 17-річний Джордж починає працювати піаністом-популяризатором у видавництві «Ремік і Ко». А вже у [[1916]] році з'являється перший його твір, який мавздобув успіх. Гершвін притягнувпривернув увагу деяких бродвейських продюсерів. Зігмунд Роберт з радістю включив музику Гершвіна у свою оперету «The Passing Show of 1916».
У [[1918]]—[[1919]] роках на Бродвеї з'явилось багато творів композитора: його пісня Суоні «Swanee» увійшла удо мюзиклмюзиклу «Сінбад» и мала приголомшливий успіх у виконанні Ела Джонсона.
Першою, але не дуже вдалою спробою введення елементів джазу у композицію традиційного типу стала його одноактна опера "135 вулиця" («135th Street»). Але вже наступний його твір зробленийнаписаний у змішаній манері — Рапсодія у стилі блюз для [[фортепіано]] з [[оркестр]]ом перевернула американський музичний світ. Трохи рихланеоднорідна за формою ця рапсодія завдяки винятковій оригінальності мелодики і ритму, яскравояскравому національному колориту отримала міжнародне визнання і до цього часу є найбільш популярноюпопулярним опероюсимфонічним твором американського композитора.
У [[1928]] році Гершвін їде до Європи де спілкується з крупнимивизначними композиторами того часу, такими як Равель. Подорож до Європи надихнула композитора на створення симфонічної сюіти «[[Американець у Парижі]]» («An American in Paris»), у якомуякоій яскраво проявилась майстерність автора.
Весь цей час композитор працює зі своїм братом, який пише всі тексти для його творів. Цей творчійтворчий союзтандем протягом десятьох років був найпродуктивнішим на Бродвеї. Найбільш вдалим їхнім шоу було «Of Thee I Sing», яке побачило світ у 1931 році. За це шоу брати отримали [[Пулітцерівська премія|Пулітцерівську премію]], яка вперше була присуджена музикальномумузичному твору.
У [[1935]] році побачила світ найбільш масштабна і досконала опера композитора — «[[Поргі і Бесс]]» («Porgy and Bess»). Поставлена поза романуроманом Дюбоса Хейворда вона стала не тільки самою зрілоюнайдовершенішою оперою автора, але і кращою серед всіх американських опер.
АлеОднак [[11 липня]] [[1937]] року композитор помер черезвнаслідок невдалуневдалої операціюоперації по видаленню [[ракові пухлини|пухлини головного мозку]] так і не побачивши успіху свого найкращого твору.
== Твори ==
| 