Алессандро Скарлатті: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м r2.7.2) (робот додав: eu:Alessandro Scarlatti |
мНемає опису редагування |
||
Рядок 23:
}}
'''Алесса́ндро Скарла́тті''' (*[[2 травня]] [[1660]], [[Палермо]], [[Італія]] — †[[24 жовтня]] [[1725]], [[Неаполь]] ) — [[Італія|італійський]] [[композитор]], родоначальник [[Неаполь|неаполітанської]] [[Опера|оперної]] школи; батько композитора [[
Алессандро Скарлатті народився в [[Палермо]], на [[Сицилія|Сицилії]], музичну освіту отримав у [[Рим]]і у [[Джакомо Каріссімі]]. У [[1679]] в Римі була поставлена його перша опера — ''Gli Equivoci nell'amore''. З [[1684]] і до самої смерті, з перервою у [[1702]] — [[1708]] роках Алессандро Скарлатті — палацовий [[капельмейстер]] в Неаполі.
Рядок 29:
Скарлатті був надзвичайно плідним композитором: він написав понад сто опер, близько 200 [[Меса (музичний жанр)|мес]] й 500 [[Кантата|кантат]], 7 [[ораторія|ораторій]], безліч [[мотет]]ів, [[Псалом|псалмів]] і духовних [[Концерт (захід)|концерт]]ів. Деякі його духовні твори, як, наприклад, «Miserere» і [[фуга]] на два [[хор]]и «Tu es Petrus», написані для [[Папа Римський|папської]] [[капела|капели]], виконуються дотепер. Скарлатті вважають засновником форми італійської [[увертюра|увертюри]]: allegro, andante, allegro, а також створення трьохчастинної [[арія|арії]]. Серед кращих опер зрілого періоду: ''La Rosaura'' ([[1690]]) і ''Pirro e Demetrio'' ([[1694]]).
Також Скарлатті прославився як віртуоз гри на [[арфа|арфі]] й [[клавір]]і та як [[співак]]. З його музикознавчих праць відома [[брошура]] «Discorso di musica» [[1717]] року. Алессандро Скарлатті успішно займався викладацькою діяльністю, серед його учнів — [[Франческо Дуранте|Ф. Дуранте]], [[Леонард Лео|Л. Лео]], [[Нікола Логрошино|Н. Логрошино]], [[Гаетано Греко|Г. Греко]] та інші, а також його син [[
==Посилання==
| |||