Постмодернізм у музиці: відмінності між версіями

Техніка використання існуючого матеріалу знайшла своє відображення і в традиційній інструментальній музиці. Цитування, як посилання на вже існуючі твори зустрічалися ще у композиторів першої половини 20 століття. Наприклад, [[Ріхард Штраус]] в своїх симфонічних поемах та [[Чарльз Айвз]] в своїх «звукових шляхах» використовували цитати творів, написаних сторіччям раніше. У другій половині 20 століття таких прикладів стає значно більше. Наприклад, в [[симфонія №15 (Шостакович)|15-й симфонії]] [[Дмитро Шостакович|Д. Шостаковича]] міститься цитата із «Вільгельма Телля» [[Россіні|Дж. Россіні]] та «Кільця Небелунгів» [[Ріхард Вагнер|Р. Вагнера]]. Іншим відомим прикладом музичного коллажу є третя частина Симфонії [[Лучано Беріо|Л. Беріо]], в якому цитується «Симфонія воскресіння» [[Густав Малер|Густава Малера]]. Сам композитор, щоправда, відмовляється від поняття колажу, мотивуючи це тим, що посилання не є випадковими, натомість є знаковими в концепції композиційного цілого.

До специфічного способу цитування вдається [[Мессіан|О. Мессіан]] — у таких своїх творах, як «Екзотичні птахи» та «Каталог птахів» засобами симфонічного оркестру композитор намагається імітувати спів птахів, прагнучи при цьому максимальної точності. В мистецтвознавчій літературі техніка цитування часто окреслюється терміном «[[інтертекстуальність]]».