Серджо Леоне: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 29:
== Доларова трилогія ==
На початку 60-их історичні драми почали виходити з моди, й Леоне звернувся до жанру [[вестерн]]у. Користуючись із популярності вестернів у США, європейські, зокрема, італійські, кінематографісти створили свій власний піджанр вестерну, який стали називати спагеті-вестерном. Це зазвичай були малобюджетні фільми, які знімалися в Європі з європейськими акторами, в яких створювалася [[симулякр]] Дикого Заходу з ковбойською героїкою. Для свого першого фільму в цьому стилі Леоне запозичив сюжет з японського фільму [[Куросава Акіра|Акіри Куросави]] «[[Тілоохоронець (фільм, 1961)|Тілоохоронець]]». У своєму [[рімейк]]у Леоне помістив дію в [[Техас]], і запросив для правдоподібності одного автентичного американського актора - маловідомого [[Клінт Іствуд|Клінта Іствуда]]. Фільм, знятий в Іспанії, отримав назву «[[За жменю доларів]]» і мав надзвичайний комерційний успіх.
Леоне створив новий тип героя, що дуже відрізнявся від героїв американських вестернів. Його герой, якого зіграв Іствуд — людина без імені, вовк-самітник, мисливець за головами, погано виголений, часто брудний, із сумнівними моральними засадами, імпонував глядачам. Успіху фільму сприяла також експериментальна музика Морріконе.
Леоне скористався успіхом свого першого вестерну, й одразу ж зняв другий - «[[На декілька доларів більше (фільм)|На декілька доларів більше]]» (1965), запросивши на підмогу Іствуду ще одного американця - [[Лі Ван Кліф|Лі Ван Кліфа]]. Третій фільм циклу «[[Хороший, поганий, злий]]» (1966) став класикою жанру, і, мабуть, найпопулярнішим і найкращим вестерном за всю історію кіно. У ньому знався ще один американський актор - [[Ілай Воллак]].
== Якось, колись, одного разу ==
| |||